“Коли писав вірш “Миротворці” десь у перші роки цього століття, навіть гадки не мав, що він – про майбутню Україну”. Василь Терещук МИРОТВОРЦІ Добре, що є миротворці.Вони нас усіх помирять.Стануть над головоюІ накажуть: -Прости ворогові своєму,Бо пошкодуєш!Ми вже помирилиЄвреїв з Христом,Поляків з німцями,Вовків із вівцями,Папу Римського й Будду,І багацько іншого люду.І ти не псуй нам […]
Увесь день поколювало в грудях. Намагався не звертати на те уваги. Думав, що якось та й минеться. Та вже пізно увечері, в ліжку, не міг через ті поколювання заснути. Відтак засумнівався, чи варто зайвий раз випробовувати долю. Подзвонили на швидку, запитали, де у Львові вночі приймає кардіолог. Там порадили їхати у 8-му лікарню. У приймальному
Нічна електрокардіограма Читати далі »
Мій приятель молився на Орисю. Він присвячував їй трепетні вірші, і міг говорити лише про неї навіть з іншими дівчатами, які готові були йому віддатися просто так.
Зв’язок із космосом Читати далі »
Це трапилося в одну із холодних зим мого дитинства. Мені було чотири чи п’ять років. Снігу тоді випало по вікна. Стояв тріскучий мороз. У грубці горіли поліна з берези і сосни, зігріваючи хату. Баба Дарка поралася біля печі – пекла лінивці на обід. На вулицю нас, дітей, не випускали, щоб ми не обморозили часом собі
Грецький історик Геродот описав спосіб, у який перський цар Кір приборкав непокірних лідійців. Ті якось підняли бунт, коли володар якраз перебував у поході. Довідавшись про спалах непокори, Кір спочатку хотів знищити міста лідійців, а їх самих -продати у рабство. Однак його радник Крез порадив володареві вчинити більш хитро. Мовляв, лідійців слід пробачити, але водночас –
Бандура чи автомат Калашникова? Як приборкати непокірний народ Читати далі »
Василь ТЕРЕЩУК Уривок з роману “Острів мороку” На небі вже увімкнули зоряну ілюмінацію. Правда, місяця на свято, схоже, не запросили. На повен голос перемовлялися між собою цвіркуни. Трави і квіти набрякали прохолодною вогкістю. Хоча товариству і належало вештатися островом поночі, Генрих, здається, і гадки не мав обтяжувати себе хоч би найменшим ліхтариком. – Хіба ж
Василь Терещук Ця брама – ахіллесова п’ята.Дарма пильнує з веж шляхи сторожа.Бо вже не з нами, браття, ласка божа.Загасла сонця свічка золота.Пітьма суха й густа, мов очерет,Тріщить, коли несемо смолоскипи.Вже не пророчать смерть хвости комет,Але мовчать жерці і ворожбити.Наш ворог щез за обрієм ганьби,Неначе пес зализуючи рани.Та голос переможної трубиВрочисто не сурмитиме над нами. Нема
