Сергій ТАТЧИН моя любове! грудень у вогні. в твоїх очах наснага і тривога. люби мене живого й неживого /хоча б за те, що ти іще в мені/. за те, що є й за те, чого нема. за літачок над нами у Курортнім, за кілька свят і вишеньку на торті. за те, що я мовчу /бо […]
МОЯ – Сергій Татчин Читати далі »
Лист львівського художника Петра Старуха до поета Віктора Неборака Здається пишу тобі вдруге чи може втретє зрештою це вже не так важливо правду кажучи це deja vu мені нагадує що я пишу листи з якогось острова і чекаю на спасіння або листи з війни з надією що їй прийде кінець настане цілковита тишина і тобі
Напиши мені щось зі свого саду… Читати далі »
повні пригорщі золота – це серпень вдень. а повнісінькі пригорщі срібла – серпень уночі. це – життєствердний розпач, бо ж усе минає, йде, під меланхолійний лемент пташиних ключів. стосунки переосмислюються, взаємини не гірчать. від мимолітних радощів помірно солодко. бабуся із абрикосами припрошує дівча – тільки-но зібрала, не пожалкуєш, золотко! а на проспекті Коцюбинського літній чоловік
Повні пригорщі золота – Сергій Татчин Читати далі »
Отримав нині вночі добірку поезій від Марії Шунь і взявся писати про неї коротеньку передмову для сайту, немов про якусь незнайому для читацького загалу у Львові і в Україні особистість. Але спохопився. Річ у тім, що хоч Марія і живе вже багато років у Нью-Йорку, вона усе ж примудряється не зникати із нашого культурного простору.
Марія Шунь – поетка українського Нью-Йорка Читати далі »
Із серії “Улюблені українські поети” Сергій ТАТЧИН ВОНА межа, за якою я тебе чекаю, тремка й крихка, “як братерство народів, як єдність націй”. нею іде божий син, а в його руках фляга і штурмова гвинтівка М16. він шепоче: отче, хоч я і сам господь, але смиренно скоряюся перед тобою, щоб наповнити вщерть мої дух і
Вона – Сергій Татчин Читати далі »
Василь Терещук Ця брама – ахіллесова п’ята.Дарма пильнує з веж шляхи сторожа.Бо вже не з нами, браття, ласка божа.Загасла сонця свічка золота.Пітьма суха й густа, мов очерет,Тріщить, коли несемо смолоскипи.Вже не пророчать смерть хвости комет,Але мовчать жерці і ворожбити.Наш ворог щез за обрієм ганьби,Неначе пес зализуючи рани.Та голос переможної трубиВрочисто не сурмитиме над нами. Нема
Того дня на Голгофі Розіп’яли трьох розбійників. Варавва помер найпершим, Бо йому милосердно розтрощили коліна. Ісус мився у лазні Пилата, Обмірковував запрошення Відвідати Рим. Марія Магдалина шукала кравчиню, Щоб замовити нові сукні. Учні обідали у шинку Разом з Юдою Іскаріотом. Той мав чим платити. Фарисеї, як гуси, Радісно гелготіли у Храмі: Біда знов оминула Ізраїль!
Альтернативна історія Читати далі »
