У львівському палаці Корнякта був ратифікований договір про “вічний мир” між Польщею і росією. Однак під його дахом відбувались і інші цікаві події, що мали вплив на історію Європи. Про них згадує у своєму дописі в соцмережі археолог Микола Бандрівський.
На цій світлині 1910 року ви бачите одну зі скульптур рицарів, які височать на ренесансному декорованому аттику, що на площі Ринок у Львові.
Звісно, ви одразу впізнали, що мова йде про палац православного (і дуже багатого) магната Костянтина Корнякта. Він побудував ці унікальні хороми більш як чотириста літ тому – у 1580-му році (власне, сама ця скульптура й представляє алегоричну постать вищезгаданого власника даного палацу).
Так, саме у цьому львівському палаці Корнякта, попри який ми незліченну кількість разів проходимо, у 1686 році польський король Ян Собєський у присутності московських послів, урочисто присягнув на вірність вже підписаним у Москві статтям мирного договору між Польщею і московським царством.
Однак є ще один досить цікавий нюанс, на який досі не особливо зверталося уваги, а саме: у цих корняктівських палацових стінах майже три десятиліття перед тим (у 1652 році) молодий Ян Собєський лікувався від рани, яку отримав на дуелі. А, вся родзинка у тому, що саме через це поранення, Ян Собєський не зміг взяти участь у знаменитій битві польського війська з козаками під Батогом. А там поляки були наголову розгромлені нашими військами (власне, тоді у цій битві й загинув старший брат Яна Собєського, Марек).
Отож, якби не те поранення, то хто зна, чи став би Ян Собєський взагалі колись польським королем? І тоді б історія країн Центральної і Східної Європи могла б піти цілком за іншим сценарієм…
Що відомо про короля Яна Собєського
Ян III Собєський (17 серпня 1629 — 17 червня 1696) був польським королем і великим князем литовським з 1674 року до своєї смерті. Він був видатним військовим командиром, який переміг Османську імперію в битві під Віднем у 1683 році.
Собєський народився в Олеську, в сім’ї шляхетчів. Здобув освіту в єзуїтських коледжах у Львові та Кракові. У молодому віці він служив у польській армії та відзначився у війнах проти Росії та Швеції.
У 1665 році Собєський був призначений польним гетьманом, командувачем польської армії. Він швидко зарекомендував себе як здібний і рішучий командир. У 1673 році він здобув рішучу перемогу над турками в битві під Хотином.
У 1674 році Собєського було обрано королем Польщі. Його правління припало на період великих потрясінь для Речі Посполитої, яка була залучена до численних війн. Однак Собєський зумів зберегти цілісність країни та зміцнити її міжнародне становище.
Найвідомішою перемогою Собєського є битва під Віднем у 1683 році. У цій битві польська армія, під командуванням Собєського, завдала рішучої поразки турецькій армії. Це зупинило турецьку експансію в Європу і принесло Собєському європейську славу.
Собєський помер у 1696 році у віці 66 років. Його вважають одним із найвидатніших польських монархів. Він був талановитим військовим командиром, який успішно захищав Польщу від її зовнішніх ворогів. Він також був мудрим і далекоглядним правителем, який прагнув зміцнити та модернізувати Річ Посполиту.
Спадщина Собєського є складною. Його згадують як національного героя в Польщі та інших країнах Центральної та Східної Європи. Однак його також критикують за авторитарні нахили та нездатність вирішити внутрішні проблеми Речі Посполитої.
Незважаючи на ці недоліки, Ян III Собєський залишається однією з найвидатніших постатей польської історії. Він був талановитим полководцем, мудрим правителем і відданим патріотом».