Погодьмося, світлина цього вже немолодого генерала доволі ефектна, принаймні, запам’ятовується. Але чим він цікавий для нас? Археолог і науковець Микола Бандрівський розповів, як пов’язаний генерал-фельдмаршал Август фон Макензе з Галичиною, а докладніше – з її визволенням від російських окупантів.
————–
Зображений тут генерал-фельдмаршал Август фон Макензен, який будучи саксонцем, все своє життя вірно служив Австро-Угорській монархії, має цілковите право вважатися рятівником Львова і Галичини в цілому від російської окупації.
Отож, далі – коротко і почну з простого: всі ми знаємо, що у вересні 1914 року російська імперія захопила Львів, Тернопіль та підійшла до Перемишля. У той час російські війська окупували фактично майже усю Східну Галичину і навіть створили на цих землях Галицьке генерал-губернаторство.
І, уявіть собі: майже дев’ять (!) місяців над львівською ратушою майорів російський триколор, а у Львові та по інших містах і містечках новоствореної “львівської губернії” у грошовому обігу в усі ці місяці ходили російські рублі, а усі тутешні українські інституції (банки, товариства, музеї та інше) були розграбовані росіянами або ж вивезені до росії, а українська мова була заборонена на усіх рівнях.
І розпач у ті місяці був такий, що на початку зими 1915 року здавалось-би все, крапка – росія в Галичині це серйозно і назавжди (то я переповідаю слова зі спогадів очевидця тих подій). І, це при тому, що у ході Карпатської операції російські війська ведучи кровопролитні бої із австро-німецькими арміями, втратили вбитими і пораненими понад один мільйон російських солдат і офіцерів, у той час як австро-угорські й німецькі армії – вісімсот тисяч. (Росія ніколи не заморочувалася кількістю вбитих на полі бою росіян. Просто той народ з іншого тіста: він далекий від цивілізації, не поділяє загальнолюдських цінностей і всю свою історію демонстрував, що людське життя для нього абсолютно нічого не значить: причому – ні своїх ворогів, ні своїх однокровних).
Читайте також: Пол Муні: Львівське коріння оскароносного актора
І, от тут якраз і з’являється на арені галицьких фронтів бойовий генерал-саксонець, війська якого проломили оборону 3-ої російської армії в Галичині (в районі Горлиці) і погнали окупантів у напрямку Збруча. Причому, росіяни почали відступати із Галичини зі щораз зростаючими втратами. Посудіть самі: якщо до того часу (скажімо так: на початку Брусилівського прориву) росіяни щомісяця втрачали у боях вбитими і пораненими в середньому 140 тисяч солдат і офіцерів, то вже тікаючи з Галичини ця цифра становила в середньому 235 тисяч вбитими і пораненими щомісяця.
І вже третього червня 1915 року війська німецької 11-ої армії на чолі із генерал-фельдмаршалом Августом фон Макензеном звільнили від росіян Перемишль, а 22 червня – і наш Львів.
Ось такий внесок цього незвичного уродженця далекої Саксонії, у звільненні Галичини від російських окупантів і який зберіг військову честь та неперевершений талант стратега навіть в останні години існування однієї із найбільших імперій тогочасної Європи: Австро-Угорської монархії.
Микола Бандрівський, археолог
