Десятого березня 148 років тому Александер Белл промовив у свій нещодавно винайдений пристрій фразу: «Містер Ватсон, прийдіть сюди, я хочу вас побачити» назавжди змінивши людство та додав ще один спосіб спілкування між людьми.
Сайт Speka розповів про перший в історії успішний телефонний дзвінок та як почалась ера нового виду зв’язку.
Що підштовхнуло Александра Белла до відкриття
Народжений в 1847 році в сім’ї вчителя логопедії, Белл з ранніх років зацікавився механізмами передачі звуку, оскільки його мати поступово втрачала слух і, за деякими джерелами, зрештою стала повністю глухою. Також його батько, Александр Мелвілл Белл, був відомим вчителем логопедії та винахідником системи візуального представлення звуків, що стало одним із чинників, який спонукав його досліджувати цю тему.
Переїзд до Канади, а потім до Сполучених Штатів дав Беллу можливість працювати над своїми ідеями в більш сприятливому середовищі. Белл почав ставити досліди з апаратом, в якому мембрана передавала коливання звуків на голку. Працюючи над вдосконаленням телеграфу, Белл усвідомив потенціал передачі не просто морзянки, але й людського голосу на відстань. Ця ідея була революційною, адже на той час існувала лише можливість передавати текстові повідомлення.
Хоча, ймовірно, ці експерименти першочергово мали на меті дати можливість глухим та німим вільно спілкуватись, оскільки окрім матері таку потребу мала дружина Александра Белла — Мейбл Гардінер Габбелл. Вона втратила слух внаслідок захворювання у дитинстві.
Читайте також: NASA створить систему відліку часу для мешканців Місяця
Випадковий дзвінок
Александер Белл працював із помічником Томасом Ватсоном. У 1875 році під час дослідів з телеграфом вони замкнули контакти і Александер почув зі свого приймача дивний звук. Подібні події траплялися й раніше і спершу ніхто не надавав їм значення, але згодом Александер Белл побачив у цьому підтвердження своїм здогадам, що звук можна передавати дротом.
У 1876 році спостережливість при роботі над телеграфом допомогла відкрити явище, яке дало змогу винайти телефон: коли помічник Белла витягав пластинку з передавача, у приймачі Белл почув деренчання. З’ясувалося, що пластинка замикала і розмикала електричне коло.
Телефон Белла був дуже простим пристроєм. Він складався з двох частин: передавача і приймача. Передавач був оснащений мембраною, яка вібрувала під впливом звукових хвиль. Вібрація мембрани змінювала опір електричного ланцюга, що призводило до зміни сили струму. Приймач також був оснащений мембраною, яка вібрувала під впливом електричного струму. Вібрація мембрани створювала звукові хвилі, які можна було чути.
Перший телефон Белла мав обмежену дальність дії. Він міг працювати лише на відстані до 500 метрів. З часом телефон був удосконалений, і його дальність дії значно збільшилася.
Читайте також: Як знайти загублений iPhone навіть якщо він вимкнений
Перший дзвінок не був зумисною дією. Белл пролив кислоту на свій одяг і викрикнув, щоб покликати Ватсона на допомогу. Натомість Ватсон, який перебував у іншій кімнаті, чітко почув його слова не з-за стіни, а через прототип телефону.
Александр Белл запатентував свій винахід під номером 174465, встановивши тим самим основу для майбутнього розвитку телекомунікацій.
Сам він попри те, що започаткував телефонне спілкування, не тримав телефон у своєму кабінеті.
Він вважав, що телефон — це інструмент для спілкування, а не для приватних розмов. А також, що він може бути використаний для шпигунства. Замість цього, Белл мав секретаря, який відповідав на телефонні дзвінки. Секретар записував повідомлення і передавав їх Беллу, коли той був вільний.