17 лютого народився патріарх Української греко-католицької церкви Йосиф Сліпий (1892-1984) .
Народився патріарх в с. Заздрість (тепер Теребовлянського району Тернопільської області).
Дід його мaв сільськe прізвиськo «Сліпий»: зa лeгендoю, цей псeвдoнім пoхoдив від oднoгo з прeдків, якoгo 1709 рoку мoскoвити oсліпили зa тe, щo він вoювaв під Пoлтaвoю прoти цaря Пeтрa І нa боці гeтьмaнa Івaнa Мaзeпи тa швeдськoгo кoрoля Кaрлa XII.
Йосип Сліпий здобув блискучу освіту в Європі. З 1926 року очолював духовну семінарію та богословську академію у Львові.
У вересні 1917 року був посвячений митрополитом Андреєм Шептицьким у сан священика і понад 20 років був його найближчим соратником. У листопаді 1944 року Йосиф Сліпий очолив Греко-католицьку церкву.
Він посів пастирське місце саме в той час, коли почалися переслідування УГКЦ з боку радянської влади. Вночі 11 квітня 1945 року митрополита і весь греко-католицький єпископат було заарештовано, а вже в березні наступного року у Львові було організовано собор, що проголосив «саморозпуск» греко-католицької церкви, яка фактично перейшла на нелегальне становище.
Майже десять років патріарх Йосиф Сліпий перебував у сталінських таборах Сибіру, Красноярського краю, Мордовії. У 1953 році його звільнили, заборонивши повертатися до Львова, й відправили до будинку інвалідів під Єйськом (Красноярський край), де він працював сторожем.
Одягнений у ганчір’я
Священик-єзуїт Леоні, що описує жахи транзитного табору, де було надзвичайно брудно і повно клопів, свідчить: “У нашу камеру привели нових в’язнів. У сутінках я почув біля себе знайомий голос, який кликав мене. В ногах, біля моєї лежанки, стояв бородатий чоловік, який простягнув мені руку, кажучи: “Йосиф Сліпий”. Це була одночасно і радість, і біль, познайомитись з моїм митрополитом”. Але найжахливіші описи тих, хто бачив Архиєпископа в Інті, Республіка Комі, недалеко від Полярного сяйва. Очевидці описують його в лахмітті, скріпленому ременями навколо щиколоток й колін, ноги у багнюці, без захисту від холоду, який там сягав 45 градусів нижче нуля. Одне з свідчень: “Ми пам’ятаємо його завжди мирного, милосердного і великодушного навіть до охоронців та шпигунів, яких не бракувало в цьому місці страшних страждань”. Австрійський професор Ґробауер, згадує прибуття Сліпого до Інти в автомобілі для худоби. Обезсилений через те, що ходив по снігу до пізньої ночі, Сліпий впав. Наглядач вдарив його прикладом гвинтівки. Він впав ще раз і не міг встати, не дивлячись на жорстокість охоронців. Ґробауер взяв його під руку і, підтримуючи, допоміг ходити. Вони прибули в місце призначення і виснажений митрополит сів на свою крихітну валізу. Тоді прибігли два молодики, які вкрали в нього цю валізу, а його, закривавленого, кинули на сніг.
Але і в неволі владика часу не марнував: активно листувався з віруючими, таємно висвячував священиків, писав пастирські послання. У 1957 році його знову заарештували й ув’язнили на 7 років.
За нього клопотали вірні, ієрархи різних церков неодноразово зверталися до радянського уряду з проханням про звільнення митрополита. Лише в 1963 році клопотанням Папи Іоанна ХХІІІ. Сліпого було звільнено і він виїхав до Риму.
Під час прийому Йосипа Сліпого на аудієнції Папа Іван-Павло II, висловлюючи повагу, підвівся та сам підійшов його привітати, що й ішло врозріз із протоколом.
З весни 1975 Й. Сліпий користувався титулом патріарха, — та Рим його таким не визнав.
“Я – каторжник”
У Римі він почав діяльність з розбудови церковного життя: в 1963 році виступив на ІІ Ватиканському Соборі й домігся надання Львівсько-Галицькій єпархії патріархального статусу, в 1966 році відновив діяльність Українського католицького університету в Римі. Завдяки Сліпому в Римі було побудовано собор Святої Софії, встановлено пам’ятник Тарасу Шевченку.
У 1965 році Й. Сліпий став кардиналом, верховним архієпископом. Перебуваючи на цій посаді, він у 1968-1976 рр. відвідав найбільші українські громади в 14 країнах Європи та Америки, що сприяло консолідації українства всього світу.
1977 року на «Трибуналі Сахарова» у Римі він звинуватив радянський режим: «Я – каторжник, я ношу сліди їхнього терору на моїм тілі… На нашій Батьківщині — Україні — вже майже 60 років народ зазнає важкого релігійного і національного переслідування… Я роблю це обвинувачення тут, перед історією і перед світом, щоб про несправедливість, кривду, топтання людських прав мого народу, яких ніхто не бачить чи не вірять, що таке діється, — почув з моїх уст цілий світ і знала історія».
Помер патріарх на 92-му році життя в Римі. 1992 року (у рік століття від дня його народження) прах Йосифа Сліпого було перепоховано у Львові, у крипті собору св. Юра, поруч з митрополитом УГКЦ Андреєм Шептицьким.