Героя України, добровольця Дмитра Коцюбайла на псевдо «Да Вінчі» поховають у столиці. Перед тим прощання пройде у рідному селі, на Івано-Франківщині.
Про це повідомив брат загиблого захисника, Вадим Коцюбайло.
«Прощання з нашим легендарним Дмитром Коцюбайлом, другом Да Вінчі, сином, коханим, рідним, братом, побратимом розпочнеться завтра на рідній землі – у с. Бовшів (Бурштинська громада) 9 березня о 12:00 в будинку культури, опісля – в церкві. Поховання відбудеться 10 березня в столиці України», – йдеться в повідомленні.
Нагадаємо, Дмитро Коцюбайло народився 1 листопада 1995 року в селі Задністрянському, нині Бурштинської громади Івано-Франківського району Івано-Франківської области України. Освіту здобував у Бовшівській загальноосвітній школі та Івано-Франківському художному ліцеї.
Попри юний вік, Дмитро брав активну участь у Революції Гідності. По її завершенню, у 17 років, пішов захищати Україну від російської агресії зі зброєю в руках. У 2014-му командував взводом добровольців, а у 2015-му – добровольчою ротою.
17 березня 2016 року призначений командиром 1-шої окремої штурмової роти «Вовки Да Вінчі» ДУК ПС, яка переформатована в батальйон.
30 листопада 2021 року був удостоєний найвищої державної нагороди – звання Героя України зі врученням «Золотої Зірки». Як зазначено в указі президента Володимира Зеленського, високе звання присвоєне Дмитрові Коцюбайлу «за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України».
Про загибель Дмитра Коцюбайла в боях під Бахмутом стало відомо 7 березня.
Президент Зеленський назвав звгиблого «добровольцем, людиною-символом, людиною-хоробрістю». «Боєць 67-ї окремої механізованої бригади, комбат. Із 14-го року захищав нашу незалежність, гідність нашого народу. Один із наймолодших героїв України. Один із тих, чия особиста історія, характер, сміливість навіки стали історією, характером і сміливістю України», – вказав Зеленський і пообіцяв, що «Україна завжди пам’ятатиме своїх героїв, наша памʼять про них не згине».
На героїчну смерть українського Героя відгукнувся письменник Сергій Жадан, який знав його особисто ще з часів боїв за Піски:
“Його смерть — безперечно, велика втрата… Але я ось що подумав — навряд чи він не прораховував можливість своєї смерті. Очевидно, що прораховував. Людина, яка дев’ять років товчеться пеклом, вочевидь розуміє, що може з цього пекла й не вибратись. Просто він ще за життя встиг стати частиною нашої історії. Без жодних перебільшень. Да Вінчі ще за життя був там, де були Кривоніс, Гонта, Болбочан, Чучупака, Шухевич. Епічна історична постать — глибока, виразна, цілісна.
Нам пощастило бути з ним знайомим, мати можливість спостерігати за його чином, за його роботою, за його боротьбою. Наші діти й онуки будуть носити футболки з його обличчям. Просто тому, що це було обличчя чесного й сумлінного чоловіка, який прожив життя коротко, послідовно та яскраво, лишаючи після себе пам’ять, лишаючи після себе почуття гідності.
Зрозуміло, що війна — це втрати. Просто мені здається, що втрата Діми мала би нас усіх не так вганяти у відчай, як наповнювати силою. А що таке сила? Злість упереміш із любов’ю. Ми маємо тепер працювати і за нього теж. Так само як і він — своїм відлунням, пам’яттю про себе — буде далі працювати на нашу перемогу. Ми просто мусимо перемогти — заради наших померлих. Але і заради наших дітей, які будуть нести в собі цю пам’ять.
Спочивай із миром, Друже. Ти був справжнім і чесним. Твоя присутність у повітрі робить його, це повітря, світлішим”, – написав Сергій Жадан.