Скільки мурашок живе на Землі?

Ви коли-небудь замислювалися над тим, скільки саме мурашок живе на Землі? Можливо, ні, але велика група науковців вирішила дати відповідь на це питання, зазначається у статті на сайті The Conversation.

Дослідники визнають, що їм вдалося отримати приблизну відповідь.

Отож, за консервативними оцінками, на нашій планеті живе близько 20 квадрильйонів мурах. Це 20 тисяч мільйонів мільйонів, або в цифровій формі 20 000 000 000 000 000 (20 з 15 нулями).

Крім того, мурашки у світі разом складають близько 12 мільйонів тонн сухого вуглецю. Це перевищує масу всіх диких птахів і диких ссавців світу разом узятих. Це також дорівнює приблизно одній п’ятій загальної ваги людства.

Видатний біолог Едвард О. Вілсон якось сказав, що комахи та інші безхребетні — це «дрібні істоти, які керують світом», і він мав рацію.

Мурахи, зокрема, є важливою частиною природи. Крім інших ролей, мурахи аерують ґрунт, розсіюють насіння, розщеплюють органічний матеріал, створюють середовище існування для інших тварин і є важливою частиною харчового ланцюга.

Оцінка чисельності та маси мурах забезпечує важливу базову лінію для моніторингу популяцій мурах серед тривожних змін навколишнього середовища.

Мурашки і світ

Існує понад 15 700 названих видів і підвидів мурах, а також багато інших, ще не названих наукою. Високий рівень соціальної організації мурах дозволив їм колонізувати майже всі екосистеми та регіони по всьому світу.

Вражаюче повсюдне поширення мурах спонукало багатьох натуралістів розмірковувати про їх точну кількість на Землі.

Але в основному це були обґрунтовані припущення. Систематичних оцінок, що базуються на фактах, бракує.

Натомість зазначена робота включає аналіз 489 досліджень популяцій мурашок, проведених колегами-вченими з усього світу.

Дослідження охопило всі континенти та основні середовища існування, включаючи ліси, пустелі, луки та міста. Вони використовували стандартизовані методи для збору та підрахунку мурах, такі як пастки та зразки листя. Як ви можете собі уявити, це часто виснажлива робота.

З усього цього ми виводимо цифру у приблизно 20 квадрильйонів мурах на Землі. Ця цифра, хоч і консервативна, у два-двадцять разів перевищує попередні оцінки.

Наступним кроком було визначити, скільки важать усі ці мурахи. Маса організмів зазвичай вимірюється в термінах їх вуглецевого складу.

Відтак було підрахувано, що 20 квадрильйонів мурах середнього розміру відповідають сухій вазі або «біомасі» приблизно 12 мільйонів тонн вуглецю.

Це більше, ніж сукупна біомаса диких птахів і ссавців, і близько 20 відсотків загальної біомаси людини.

Вуглець становить приблизно половину сухої ваги мурахи. Якщо врахувати вагу інших елементів тіла, загальна маса мурах у світі була б ще вищою.

Мурахи розподілені на поверхні Землі нерівномірно. Вони різняться в шість разів між місцями проживання і зазвичай досягають піку в тропіках. Це підкреслює важливість тропічних регіонів для підтримки здорових популяцій мурах.

Мурах також було особливо багато в лісах і, як не дивно, в посушливих регіонах. Але вони стають менш поширеними в створених людиною середовищах існування.

“Наші висновки мають кілька застережень. Наприклад, місця вибірки в нашому наборі даних нерівномірно розподілені по географічних регіонах.

І переважна більшість зразків була зібрана з ґрунтового шару, тобто ми маємо дуже мало інформації про чисельність мурах на деревах або під землею. Це означає, що наші висновки дещо неповні”. – пишуть дослідники.

Мурахи надають людям життєво важливі «екосистемні послуги». Наприклад, нещодавнє дослідження показало, що мурахи можуть бути ефективнішими, ніж пестициди, допомагаючи фермерам виробляти їжу.

Мурахи також розвинули тісні взаємодії з іншими організмами, і деякі види не можуть вижити без них.

Викликає занепокоєння той факт, що глобальна кількість комах зменшується через такі загрози, як знищення та фрагментація середовища існування, використання хімікатів, інвазивні види та зміна клімату.

“Але даних про біорізноманіття комах тривожно мало. Ми сподіваємося, що наше дослідження стане основою для подальших досліджень, які допоможуть заповнити цю прогалину”, – висловлюють сподівання вчені.

Прокрутити вгору