Ми мали два тижні сонячних днів. Мабуть, нам просто пощастило. Бо літо на Волині, здебільшого, примхливе. Але цього разу воно було поблажливим до нас. І вода під час ранкових купань перед сніданком була такою ж теплою, як і наприкінці дня.
Смачна кухня, інтелігентні товариство та оточення (до того ж, винятково українське) тільки додавали гарного настрою. А вечірні посиденьки під соснами закінчувалися, як правило, нічним походом до озера – для споглядання зоряного неба. Бо у Львові воно завжди “засмічене” світлом і ми його по-справжньому не бачимо.
Ми покинули Пісочне у День Незалежності. Їхали на Львів, а назустріч нам рухались колони легкових авто. Українці ще поспішали на шацькі озера, щоб упіймати літо, яке вже утікало, хоч би за хвіст.
Читайте також: Русалки з Дунаю
Василь Терещук