У Києві в одному з кафе мережі “Хлібний”, яке знаходиться у Пасажі, намагалися вигнати бабусю, яка просила води і погрітися.
Про це розповіла заступниця міністра соціальної політики з питань європейської інтеграції Анна Сергєєва, повідомляє Українська правда.
За словами Сергєєвої, вона стала свідком того, як до кав’ярні зайшла охайно вдягнута літня жінка. До неї підійшла офіціантка і попросила звільнити приміщення.
“Ми покликали офіціантку із питанням, що просить бабуся, а та із небажанням відповіла: “Не знаю, щось поїсти”, – пише Анна Сергєєва.
Чиновниця замовила бабусі чай, м’який сендвіч та ватрушки. Офіціантка принесла замовлення, однак знову попросила стареньку покинути заклад.
“Ось ваша їжа і чай, але Ви маєте піти із закладу”, – цитує Сергєєва слова робітниці “Хлібного”.
На питання чому жінку виганяють, офіціантка відповіла, що так сказала адміністратор.
“Попросила, щоб мені покликали адміністратора, будемо розбиратися з “правилами закладу”. Адміністраторка так і не підійшла”, – пише заступниця міністра.
Чиновниця висловила обурення такою позицією керівництва закладу під час війни.
“Чому під час війни, взимку, бабусю змушують піти з закладу? Чим вона відрізняється від молодої дівчини, яка прийшла зарядити ноутбук, замовивши безкоштовну склянку води?”, – питає вона.
Заступниця міністра спілкувалася з літньою жінкою сорок хвилин. Вона дізналася, що звати жінку Рохля Євгенія Володимирівна, їй 85 років.
Наразі проживає в Ічні, Чернігівщина. Має дві вищих освіти. Жінка поховала чоловіка і сина, живе з собакою і котом у пошкодженому будинку без вікон та з дахом, що протікає. Води немає, опалення теж. Оселя постраждала ще під час вибухів складів у Ічні.
У баби Жені немає рідних. Вона розповіла, що купляє кефір раз на 2 дні й на цьому живе. Дуже хвилюється за своїх хатніх улюбленців, які єдині з родини у неї залишилися.
За її словами жінки, під час бойових дій загинули її кози, завдяки яким вона заробляла на хліб. Кілька разів зверталась до місцевої влади за допомогою, але реакції не дочекалась. Тому приїхала шукати допомоги у Київ, де її “гостинно” зустріли у кафе.
Телефона баба Женя не має, однак дала Анні Сергєєвій адресу.
“Все, що ми можемо зробити зараз: знайти небайдужих людей з її міста, щоб передати допомогу. Або зібрати цю саму допомогу та попросити волонтера про доставку”, – пише чиновниця.