Ви давно були біля Львівської Національної академії мистецтв? Якщо так – то не пошкодуйте часу і завітайте на вулицю Кубійовича. Бо коли вам вже за 50, то це чудова нагода згадати юнацькі студентські роки.
Адже у Львові за останні десятиліття сталося багато змін на краще. Але сказане аж ніяк не поширюється на академію, точніше на її центральний корпус. Бо він з тих часів зовні ще не бачив ремонтів. І одним своїм виглядом підважує авторитет не лише викладацько-педагогічного складу цього закладу, але й культури міста загалом.
Сьогодні академію взяли в оточення абітурієнти. Вони разом з батьками сидять на лавах на вулиці і сумно споглядають на сірі бетонні стіни вишу, розписані не юними митцями, а нічними лайдаками, що були, вочевидь, напідпитку. А ще пощерблену плитку і недоглянуті газони.
Дивно, що люди, які навчають мистецтву молодь, досі так і не спромоглися переформатувати навколишній простір. Або хоч би якось освіжити споруду радянських часів.
Мабуть, їм не до таких дрібниць (чи дурниць). А тим часом навчатися в академію (за гроші) приїжджають навіть китайці. Уявляю їх культурний шок під час перших візитів до вишу.
Соромно… Соромно за байдужість тих, хто нині керує академією. Бо красою біля неї і не пахне.
Василь Терещук