Космічний телескоп Джеймса Вебба зафіксував пишний, дуже деталізований ландшафт – знакові Стовпи Творіння, де нові зірки формуються в щільних хмарах газу та пилу.
Тривимірні стовпи виглядають як величні скельні утворення, але набагато більш прозорі. Ці стовпи складаються з прохолодного міжзоряного газу та пилу, які часом здаються напівпрозорими в ближньому інфрачервоному світлі.
Коли вузли з достатньою масою утворюються в стовпах газу та пилу, вони починають руйнуватися під дією власної сили тяжіння, повільно нагріваючись, і зрештою утворюють нові зірки.
А як щодо тих хвилястих ліній, схожих на лаву? Це викиди зірок, які все ще формуються в газі та пилу. Молоді зірки періодично випускають струмені, які стикаються з хмарами матеріалу, як ці товсті стовпи. Вік таких молодих зірок оцінюється лише в кілька сотень тисяч років.
Хоча може здатися, що ближнє інфрачервоне світло дозволило Веббу «пронизати» хмари, щоб відкрити великі космічні відстані за межами стовпів, на цьому зображенні немає галактик. Суміш напівпрозорого газу та пилу, відома як міжзоряне середовище, стоїть на заваді телескопу. Вона закриває наш погляд на глибший Всесвіт.
Цю сцену вперше було зображено космічним телескопом Хаббл NASA/ESA у 1995 році, а потім знову в 2014 році. Багато інших обсерваторій світового рівня також придивилися до цього регіону, як-от телескоп Гершеля ESA. Кожен передовий інструмент пропонує дослідникам нові спокусливі подробиці про цей регіон, який практично переповнений зірками.
Новий погляд Вебба на Стовпи Творіння допоможе дослідникам оновити свої моделі зореутворення, визначивши набагато більш точні популяції зірок, а також кількість газу та пилу в регіоні. З часом вони почнуть чіткіше розуміти, як зірки формуються та вириваються з цих пилових хмар протягом мільйонів років.
Раніше космічний телескоп Джеймса Вебба мигцем побачив найдальшу зірку, відому у Всесвіті, про існування якої вчені оголосили лише кілька місяців тому за допомогою попередника Вебба, космічного телескопа Хаббла.