Знищення складів ворога. Як зміниться система логістики російських окупантів

Знищення складів ворога. Як зміниться система логістики російських окупантів

Військовий аналітик аналізує, як досі працювала російська система військової логістики на окупованих частинах Донбасу та півдня України і що з нею буде після отримання Україною високоточної та далекобійної зброї.

Починаючи з 2014-15 рр. росія побудувала десятки складів боєприпасів, схованих у цивільних будівлях поблизу залізничних станцій на окупованих нею частинах України.

Російські склади матеріально-технічного забезпечення завжди знаходяться поблизу залізниць, оскільки російські військові відчувають серйозну нестачу підрозділів матеріально-технічного забезпечення, особливо транспортних.

Це ускладнюється тим, що російська армія є корумпованою та технологічно відсталою, ба навіть уникає таких речей, як навантажувачі чи крани.

Тож російські припаси та боєприпаси вручну вантажать на потяги, везуть на фронт, там розвантажують вручну, вантажать у вантажівки вручну, а потім везуть у передові частини, де знову розвантажують вручну.

Це займає багато часу. Жодна інша армія не є настільки відсталою.

Тож як працювала система постачання російських боєприпасів на Донбасі, поки Україна не отримала M142 HIMARS з реактивними снарядами GMLRS великої дальності та високоточні самохідні гаубиці PzH 2000, AHS Krab і CAESAR?

1) В росії поїзд завантажується від 2000 до 4000 тоннами боєприпасів;

2) поїзд в’їжджає в Україну, зупиняється в різних точках за 30-40 км від фронту, боєприпаси розвантажуються і складаються неподалік;

3) передові підрозділи надсилають свої вантажівки, щоб забрати необхідні боєприпаси.

Те саме стосується палива, запчастин, продуктів харчування тощо.

Росіяни настільки залежні від залізниць, що їх залізничні війська нараховують 28 500 військовослужбовців, яким доручено ремонтувати та будувати залізниці.

Наприклад, цей залізничний міст, який вони побудували через річку Оскіл, щоб забезпечити свій майбутній наступ із Ізюма на Слов’янськ.

Коли російська армія не може отримати доступ до залізниці, тоді вся її система логістики руйнується.

Просування росіян на схід від Києва зазнало поразки, оскільки росіяни не змогли захопити залізниці, що проходили через Чернігівську та Сумську області. Через такі міста, як Ніжин, Чернігів і Суми, які вперто захищали українські війська, росіянам довелося налагодити постачання своїх військ, що знаходилися на схід від Києва, вантажівками – і вони зазнали грандіозної невдачі у цьому, оскільки російські війська не можуть відійти далі, ніж на 90-100 км від своїх складів постачання. Більш того, на цій відстані рф може постачати свої частини тільки для ведення оборонних операцій.

Відстань від залізниці в росії до Броварів під Києвом 350 км… 300 км з яких кишіли українськими спецназівцями та партизанами, які хотіли спалити російські колони постачання.

Читайте також:  "Заробили": На Луганщині знищено групу найманців із Лівії

Зараз на Донбасі, у Херсонській та Запорізькій областях росіяни налагодили залізничне постачання своїх військ.

Це дозволяє росіянам постачати десятки тисяч тонн артилерійських боєприпасів, які вони витрачають щотижня; перекидати резервні танки, гаубиці тощо, необхідні для компенсації величезних матеріальних втрат російської армії, і необхідне паливо.

Але зараз російські склади боєприпасів і пункти постачання знаходяться в радіусі дії артилерії та ракет.

AHS Krab, PzH 2000 і CAESAR можуть використовувати снаряди з донним газогенератором з дальністю ураження у 40 км.

Знищення складів ворога. Як зміниться система логістики російських окупантів

Крім того, у цих гаубицях використовуються сучасні системи керування вогнем, які використовують GPS для встановлення свого власного положення, а потім використовують GPS-координати цілі для розрахунку правильного підйому та відхилення ствола, а потім автоматично переміщують ствол у відповідне положення. Усі три системи також використовують радар для вимірювання швидкості випущеного снаряда та регулювання ствола після кожного пострілу.

Ще ніколи в Україні не було артилерії з такою влучністю і такою дальністю ураження. Це дозволяє Україні з високою точністю вражати російські склади постачання на відстані до 35 км за лінією фронту.

І завдяки десяткам тисяч українських патріотів на окупованих росією територіях Україна знає координати КОЖНОГО російського складу боєприпасів.

А тепер Україна отримала і GMLRS. GMLRS зберігає повну точність на відстані до 85 км. Це дозволяє ЗСУ влучити ракетою точно у будівлю, що знаходиться за 85 км від пускової установки і налаштувати детонатор таким чином, щоб підірвати 50 фунтів PBX-109 (вибухівка, що міститься у бойовій частині) всередині будівлі.

А якщо це велика ціль (тобто склад), то Україна може нанести по ній ураження, навіть якщо вона знаходитиметься далі, ніж за 85 км.

Ці дві нові можливості артилерії спричиняють два ефекти:

1) росія зараз втрачає тисячі тон боєприпасів;

2) росія не може зберігати боєприпаси в радіусі ближче 100 км від лінії фронту.

Кожен знищений склад зменшує боєзапас, доступний величезній кількості артилерійських систем росії на фронті. І росія має замінити ці втрачені боєприпаси. По-перше, вона не може виробляти стільки, скільки використовує і втрачає, тому росія вже доставляє старі радянські боєприпаси з білорусі на Донбас.

По-друге, росія не може доставити ці боєприпаси в зону ураження української артилерії та РСЗВ (а також ТРК) – і має зараз зупиняти поїзди за 90-100 км від лінії фронту, інакше склад боєприпасів і ешелон будуть знищені українською артилерією.

Боєприпаси та запаси за 100 км від фронту означають, що росія знову змушена покладатися на вантажівки для постачання своїх фронтових підрозділів.

Читайте також:  Припиніть допомагати ворогу: Міноборони звернулось до користувачів соцмереж

Але росія вже втратила щонайменше 1200+ одиниць свого парку вантажівок, а решта використовується вже кілька місяців, і відома відсутність технічного обслуговування в росії, безумовно, завдає величезної шкоди вантажівкам, що залишилися.

Тож як тепер «працюватиме» російська логістика?

1) поїзди зупиняються за 100 км від фронту і боєприпаси розвантажуватимуть вручну;

2) вантажівки будуть завантажуватися вручну, а потім їхати на фронт. Ручне завантаження займає години, а проїзд 100 км у тиловій зоні займає більше годин.

Що є навіть гіршим для росіян – російські вантажівки перевозять менший тоннаж, ніж західні військові вантажівки, і, на відміну від західних боєприпасів, російські боєприпаси поставляються в громіздких дерев’яних ящиках.

• російські боєприпаси перевозять переважно деревину;

• західні вантажівки з боєприпасами перевозять майже виключно бабахи🔥

3) російські вантажівки нарешті прибувають на фронт;

4) боєприпаси розвантажуються (вручну);

5) вантажівки повертаються до залізничної станції.

На такій відстані російським водіям буде важко зробити більше, ніж одне коло постачання на день. І якщо росіяни не планують свої поставки ідеально, то одні підрозділи отримають замало боєприпасів, інші забагато – що ще гірше: бо що робити, коли у вас є зайві боєприпаси? Кинути їх на землю чи залишити вантажівки з підрозділом, доки не знадобляться боєприпаси?

Якщо ви залишите боєприпаси на землі, а ваш підрозділ мусить переміщуватися… Ну, тоді боєприпаси втрачаються. Якщо ви залишите вантажівки з підрозділом, тоді ніхто не повертатиметься, щоб отримати більше боєприпасів.

І в той час, як армії НАТО використовують програмне забезпечення та штучний інтелект для планування своїх поставок, росіяни використовують офіцерів. Це не мало б значення, якби росіяни мали достатньо вантажівок – але втративши стільки вантажівок з і без того невеликої кількості, з якою росія почала війну, росіяни тепер ще менш здатні постачати підрозділи на відстані 100 км від залізниці.

Російська армія – це армія 20-го століття з матеріально-технічним забезпеченням 19-го століття… І зараз вона воює з армією, яка отримує зброю 21-го століття.

Це займе час, але свого часу NLAW, Javelin і Stinger допомогли Україні виграти битву за Київ; тепер CAESAR, AHS Krab, PzH 2000 і особливо GMLRS допоможуть Україні виграти битву за Донбас і битву за Херсон.

Тому що: аматори говорять про стратегію. Професіонали говорять про логістику.

Автор: Thomas C. Theiner, армія Італії.

Переклад : @jominiukr

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.