Жив-був на небі янгол, якому ніяк не могли вигадати ім’я.
Янгол ще був малюком. А тому його вкладали увечері в колиску і люляли, щоб приспати. Але коли зморені дорослі янголи засинали самі, крихітка випурхував із своїх ясел і летів на землю. Він знав, що його призначення – щоночі робити добрі справи. І потім, ніким непоміченим, повертатися додому.
А вранці тільки й було чути:
–Хто погасив пожежу у будинку, де мешкало троє діток?
–Хто зцілив від тяжкої недуги маленьку дівчинку?
–Хто полагодив хлопчикові, який не має батька, його старенький велосипед?..
«Хто це робить?» – дивувалися і люди, і старші янголи.
Маленький янгол не хотів зізнаватися.
Але дітки на землі казали, що їм допомагає Хтось.
І тоді янгол вирішив, що Хтось і буде відтепер його справжнім ім’ям.
Одного вечора він випурхнув із колиски, щоб відвідати маленького хлопчика, батько якого в той час був далеко від дому. Дитина так сумувала за татом, що аж прихворіла. Хтось приніс йому жменю цукерок і гарний сон.
«Твій татко скоро повернеться», – прошепотів хлопчикові на вухо Хтось. І той уперше за багато днів спокійно заснув.
А далі трапилося лихо. Янгол випурхнув із спальні і вирішив перед дорогою в небо трохи перепочити ззовні на підвіконні. Та навіть не зчувся, як зірвався вниз і впав на землю. А коли прийшов до тями, то зойкнув, бо йому боліло праве крило.
«Тепер я не зможу повернутися вчасно у свою колиску», – подумав Хтось і засумував.
Раптом із під’їзду будинку, перед дверима якого впав Хтось, вийшов місцевий кіт Артем, відомий в околиці розбишака. Він побачив янгола і грізно запитав:
–Ти хто такий?
Янгол-крихітка ще ніколи не мав справи з котами, а тому трохи злякався.
–Я янгол. І звати мене Хтось. Я поранив собі крило. Ти можеш мені допомогти повернутись на небо додому? – запитав несміливо він.
–А де той твій дім на небі? – запитав кіт Артем.
–Бачиш ту хмаринку біля місяця? На ній моя колиска, – показав Хтось.
Кіт Артем на мить задумався. А потім гайнув до найближчої тополі, на верхівці якої зазвичай ночував його знайомий горобець. Він видерся нагору, розбудив птаха і розповів йому про біду, що трапилася з янголом.
Горобець часто бачив янголів, які пурхали між небом і землею, роблячи свої янгельські справи. Та ще жоден із них не просив у нього про допомогу.
Отож горобець прилетів до янгола. Кіт Артем допоміг крихітці сісти верхи на птаха і вони полинули високо в небо.
Василь Терещук. Ідея та ілюстрації Лесі Квик