Чорна діра в центрі галактики, що на фото, виявилася “неохайним їдцем”, залишаючи міжзоряні рештки розкиданими у просторі.
У далекій галактиці знаходиться ненаситна надмасивна чорна діра, яка, здається, грається зі своєю здобиччю. Це наочно демонструє нове зображення, зроблене за допомогою Дуже Великого Телескопа (VLT).
Розташована за 12 мільйонів світлових років від Землі, спіральна галактика NGC 4945 викидає потужні потоки матерії, що походять від надмасивної чорної діри у її центрі. Астрономи скористались Дуже Великим Телескопом Європейської Південної Обсерваторії (ESO), розташованим на горі Серро Паранал у пустелі Атакама, Чилі, щоб зафіксувати активне ядро галактики та швидкі вітри, що вириваються з чорної діри.
Зображення показує, що міжзоряні “рештки” матерії розкидані у просторі, оскільки ненаситна чорна діра споживає свою “вечерю”. “У центрі майже кожної галактики знаходиться надмасивна чорна діра”, – зазначили представники ESO у супровідному повідомленні до зображення. “Деякі, як, наприклад, у центрі Чумацького Шляху, не надто голодні. Але надмасивна чорна діра NGC 4945 ненаситна та поглинає величезну кількість матерії”.
Дані, отримані за допомогою спектрографа MUSE, показують, що галактичні вітри у NGC 4945 прискорюються, переміщаючись від чорної діри до країв галактики. Це є незвичним явищем, оскільки загалом галактичні вітри сповільнюються, віддаляючись від центру.
Ці швидкі вітри можуть значно впливати на свою рідну галактику. Викидаючи матерію, вони стримують формування нових зірок.
“Це також свідчить про те, що потужніші чорні діри уповільнюють власне зростання, видаляючи газ і пил, які слугують їм їжею, наближаючи всю систему до своєрідної галактичної рівноваги”, – пояснили представники ESO. “Завдяки цим новим результатам ми на крок ближче до розуміння механізму прискорення вітрів, відповідальних за формування еволюції галактик і історії Всесвіту”.
На наближеному зображенні NGC 4945 активне ядро галактики приховане пилом та газом, які притягуються до цієї області через сильне гравітаційне тяжіння чорної діри. Світіння галактичних вітрів пробивається через хмари пилу та газу, викидаючись із чорної діри.
Дослідження галактичних вітрів опубліковане в журналі Nature Astronomy.
