21 століття. Львівський онкоцентр, заднє подвір’я відділення променевої терапії. Передобіддя. Теплінь.
На подвір’ї – літнє подружжя зі Стрийщини і їхній родич, який куняє в автомобілі, бо привіз їх до Львова після нічної зміни. Старший пан, що слабує на ноги, теж сидить на передньому сидінні в машині, чекає, коли покличуть на обстеження. Курить.
Його дружина вмостилась на дерев’яному стільчику, спеціально прихопленому з дому. Вона розповідає про жахіття, які щодня їй показують телеканали Коломойського і Фірташа.
“Показували, як в одному селі в колодязі серед літа замерзла вода. Люди так налякалися! Так налякалися! А там за совітів під землею була сєкрєтна база”, – розповідає вона.
Чоловіка ось-ось покличуть на обстеження. Йому вже зробили укол з радіоактивною рідиною, щоб просканувати кістки. Перед тим, як лягти під сканер, він мусить сходити в туалет “по легкому”. Але сам він ледве пересуває ноги.
“Та сци тут, тільки відійди в кущі. Тут є одна добра докторка. Вона сказала, щоб не ходили коридорами, бо скрізь радіація”, – каже жіночка.
У відділенні чудовий туалет з усіма вигодами.
Чоловік спромігся зробити три кроки і справив потребу просто на доріжку перед входом, задалеко від кущів. На асфальті, порослому травою, залишилася радіоактивна мокра пляма.
На подвір’я вийшла лікарка, щоб покликати старого на обстеження. Побачивши, що трапилося, вона вилаяла і старого, і всіх, хто при тому ділі був.
У відділенні для таких, як той хворий чоловік, є спеціальний візочок. Перед тим йому пропонували ним скористатися.
“Тут є тілько одна добра докторка”, – зробила остаточний висновок жіночка із села.
Василь МАРКОВИЧ