Press "Enter" to skip to content

Відійшов у засвіти Володимир Горбовий

Володимир Горбовий19 жовтня на 59 році життя відійшов знаний журналіст Володимир Горбовий. Після інсульту йому вже не вдалося оклигати. Поховали його 21 жовтня на Брюховицькому цвинтарі.

Про Горбового Володимира Станіславовича, 1958 року народження, не знайдете жодної згадки у Вікіпедії чи інших довідкових джерелах. Проте він свого часу був доволі відомою особою у Львові.

Про його біографію повідомлю лише те, що чув від нього самого та дещо від його друзів.

Батьки Володимира були переселенцями десь з-під Перемишля. Народився він у селі Варваринці Тернопільської області 25 травня 1958 року. Був наймолодшим із шести дітей у родині. Мав брата і чотирьох сестер. Хоч і наймолодший, а відійшов у засвіти найпершим. Брат Богдан і сестра Дана мешкають у Львові. Дві інші сестри мешкають у Києві (принаймні одна, за іншу точно не скажу).

Коли Влодкові було десять років, помер його батько. Дітям довелося виховуватися по інтернатах. П’ятеро із шести отримали вищу освіту. Влодко закінчив журналістику Львівського університету, за скеруванням потрапив у Запоріжжя. Але довго там не затримався. Через якісь не зовсім прояснені причини повернувся до Львова. Влаштувався працювати на побуткомбінаті. Потрохи дописував до різних газет. Його помітили і запропонували роботу в газеті «Ленінська молодь». От там він уже показав себе на повну силу. Був навіть «золотим пером» цієї газети.

Коли в 1990 році була заснована газета «Ратуша», він став заступником головного редактора Сергія Германа. Це саме він запросив мене до «Ратуші» вести поетичну рубрику «Парнасленд» (і саму назву для рубрики вигадав, до речі, він). За його там присутності був справжній розквіт газети «Ратуша», вона була ультрапопулярною, якщо хтось пам’ятає. Він тоді був зіркою першої величини львівської журналістики.

На логотипі «Ратуші» написано «Urbi et Orbi». А в 1991 році на день народження Влодка, який жив тоді з мамою Йосифою на вулиці Торовій за П’ятим парком, його товариш Андрій Підлісний приніс у подарунок пляшку якогось міцнішого напою, на яку наклеїв саморобну етикетку із парафразом гасла з логотипу газети: «Urbi et Horbi», тобто не «Місту і світові», а «Місту і Горбі». Влодка деколи називали скороченням від прізвища – Горбі. Від кінця 1991 року мешкав на Сихові.

Він був шалено дотепним та іскрометним. Його письмо було вправним і цікавим, він мав феноменальне відчуття деталі. Його жарти увійшли в легенди свого часу.

Потім він пробував себе у комерційні діяльності, заснував ТзОВ «Морелі і дочка». Був активно причетний до організації відвідин Папою Римським Іваном Павлом ІІ нашого міста. Певний час очолював львівську філію школи вивчення англійської мови «D’elite School». Мав і багато інших проектів.

Із Влодком Горбовим у мене пов’язаний цілий період життя. Ми тісно товаришували першу половину дев’яностих років минулого століття. Кілька років були буквально «нерозлийводою», було у нас чимало пригод, вельми цікавих, але про них розповідати не буду. Можливо, напишу пізніше. Про Влодка Горбового можуть багато розповісти його товариші Ігор Гринда, Мирослав Греділь, Юрій Корилюк, інші.

Так чи інак, Влодко Горбовий був непересічною особистістю, свого часу дуже відомою у Львові.

Співчуття колишній дружині Тетяні, дочці Юлії, братові Богданові, всім рідним.

Іван ЛУЧУК

Be First to Comment

    Прокоментуйте