Press "Enter" to skip to content

Українці віддають перевагу у медіях українському продукту

Перемога Євромайдану, прихід до влади політичних сил, зорієнтованих на підтримку української мови, а особливо військова аґресія Росії суттєво змінили політичні й економічні умови функціювання українських мас-медій та преференції споживачів щодо вживаних у них мов.

З одного боку, війна породила в суспільстві уявлення про те, що масштабна економічна співпраця з країною, котра стала ворогом, є не просто морально проблематичною, а й загрозливою для національної безпеки. Тому під тиском антиросійськи налаштованої громадськості влада заборонила обіг деяких типів російських медійних продуктів, насамперед фільмів і телепрограм, котрі явно демонстрували підтримку російської держави та її військових формувань. Згодом влада також наклала заборону на імпорт російських книжок “з антиукраїнським змістом” та заборонила провайдерам надавати користувачам доступ до популярних російських інтернет-ресурсів.

З другого боку, самі споживачі стали більше віддавати перевагу українській мові в різних медійних продуктах, навіть якщо в інших ділянках вони далі вживали переважно російську. Прибічники української мови вважають домінування російської в медійному просторі одним із найнеприйнятніших аспектів мовної ситуації в постсовєтській Україні. Тим часом навіть після Майдану та початку війни це домінування в деяких практиках послабилося не дуже істотно, а в деяких, як-от на телебаченні та радіо, не послабилося взагалі. Громадські активісти й діячі культури закликали владу втрутитися, проте медійні менеджери доводили, що продукти російською мовою дуже популярністю серед їхньої авдиторії й замінити їх українськомовними неможливо без істотної шкоди для якості. Тому, зокрема, вони заперечували проти запровадження квот української мови, до яких влада зрештою вдалася для музичних творів на радіо та для телевізійних програм.

Проте соціологічні опитування показують, що української мови в медійному просторі бажають не лише нечисленні активісти, а й мільйони пересічних громадян. Київський міжнародний інститут соціології вже тричі – в лютому 2012-го, у вересні 2014-го та травні 2017-го – проводив на моє замовлення опитування щодо мовної ситуації та мовної політики, важливу частину яких становили запитання про реальні та бажані мови споживання різних типів медій. Порівняння відповідей різних років показує в усіх випадках істотне зміщення преференцій від російської мови до української, із певною варіацією масштабу залежно від пропозиції продуктів на відповідному ринку.
Читайте також: Промова про мову: як українській воювати з російською​​​​​​​

Почнімо з друкованих медій, преференції щодо яких змінилися найвідчутніше. Перше запитання стосувалися купівлі газет: респондентів запитували не лише про мову, а й про статус найохочіше купованої газети, але нас тут цікавитиме тільки мовний вимір.

Мовні преференції для купівлі газет та перекладених книжок (у відсотках)

2012

2014

2017

Купівля газетУкраїнською мовою

25,9

32,9

28,0

Російською мовою

25,3

22,4

11,4

Я не звертаю уваги на мову

27,9

20,8

17,8

Я не купую газет

19,5

22,6

41,8

Важко відповісти

1,3

1,3

1,2

Купівля перекладених книжокУкраїнською мовою

16,0

24,9

28,2

Російською мовою

25,4

25,6

19,0

Залежно від якості перекладу

10,9

13,9

12,8

Я не звертаю уваги на мову

15,6

13,2

12,9

Я не купую книжок

30,9

21,0

25,3

Важко відповісти

1,3

1,4

1,9

Як видно з Таблиці 1, українську мову з часом стали вибирати частіше, а російську – рідше: якщо 2012 року дві мови були в цій практиці однаково привабливими, то 2017-го про вибір на користь української заявили принаймні вдвічі більше респондентів, ніж віддали перевагу російській. Це сталося за рахунок того, що українськомовні в повсякденному житті люди стали більше наполягати на газетах зручнішою для них мовою, а російськомовні – навпаки, менше. Це можна побачити хоча б за часткою респондентів, які сказали, що не звертають уваги на мову: з-поміж тих, хто взагалі купує газети, 2012 року так сказали 35 % українськомовців і 21 % російськомовців, а 2017-го – 23 % і 36 % відповідно. Крім того, серед російськомовців набагато більше зросла частка людей, які газет не купують, що можна пояснити швидшою переорієнтацією на інтернет-видання в містах, де вони переважно живуть. А якщо зважити також на дедалі більшу чисельну перевагу самої українськомовної групи (в останньому опитуванні про переважне вживання української мови в повсякденному житті заявили 49 % респондентів, а російської – 26 %), то попит на українськомовну продукцію нині значно переважає, навіть беручи до уваги велику групу “симетричних білінґвів”, тобто людей, які вживають обидві мови приблизно рівною мірою. А отже, співвідношення мов у газетній продукції, де частка російської мови майже вдвічі вища, ніж української, зовсім не відбиває нинішньої “українізації” читацьких преференцій. Ясна річ, цей висновок слушний лише за умови, якщо люди справді думають і роблять так, як кажуть в опитуваннях.

Щодо телебачення було аж три запитання: про мовні преференції щодо фільмів і серіалів, окремо західних і російських, та про звичні мови телеперегляду загалом. Як видно з таблиці 2, для фільмів і серіалів теж відбувається поступове зміщення від російської мови до української, хоча різниця між бажаним мовним режимом перегляду західних і російських фільмів, звісно, зберігається.

Таблиця 2. Мовні преференції для перегляду західних і російських фільмів і серіалів (у відсотках)

2012

2014

2017

По телевізору західні фільми, серіалиУкраїнською мовою

38,5

42,4

45,9

Російською мовою

50,0

35,8

37,1

Я їх взагалі не дивлюся

5,0

8,7

9,3

Важко відповісти

6,5

13,1

7,8

По телевізору російські фільми, серіалиУкраїнською мовою

20,0

25,3

30,0

Російською мовою

70,1

57,0

52,5

Я їх взагалі не дивлюся

4,1

7,2

9,5

Важко відповісти

5,8

10,5

8,1

В кінотеатрах західні фільмиУкраїнською мовою

21,8

30,8

30,0

Російською мовою

35,0

31,1

28,5

Я їх взагалі не дивлюся

36,6

27,9

35,0

Важко відповісти

6,7

10,3

6,5

Різницю між реальним і бажаним наочно демонструють також відповіді респондентів на запитання про те, якою мовою вони зазвичай дивляться телепередачі (див. таблицю 3). Тут також бачимо поступове зміщення в бік української мови, але найпоширенішою ситуацією залишається поєднання двох мов. Порівнюючи ці відповіді з преференціями для фільмів і серіалів, виявляємо, що серед прибічників кожної з мов приблизно половина дивиться телебачення більш-менш порівну обома. Можна припустити, що частина з них, віддаючи перевагу одній мові, не заперечує проти іншої, а ще дехто переглядає різні типи програм різними мовами, кориґуючи преференції відповідно до наявної пропозиції. Але для більшості глядачів, мабуть, було би бажаним дивитися все тією мовою, якою вони переважно спілкуються, та поєднання двох мов у репертуарі майже всіх українських каналів змушує цих людей робити двомовним і свій телеперегляд. І оскільки українськомовці тепер більше прагнуть телебачення своєю мовою, ніж російськомовці, то збереження двомовного показу з перевагою російської насамперед працює проти активнішого споживання українськомовних продуктів. Хоча російськомовні програми (зокрема менш ідеологічні російські) все ще мають високі рейтинґи, телевізійні менеджери лукавлять, твердячи, що глядачі воліють саме цієї мови: здебільшого вони її лише терплять. Саме перетворенню дедалі сильнішого бажання українців дивитися телепрограми українською мовою на реальність такого споживання мають посприяти нещодавно ухвалені квоти.

Роль наявної на ринку пропозиції як обмежувача преференцій споживачів іще чіткіше демонструють відповіді щодо читання матеріалів в інтернеті. Якщо вилучити велику, хай і дедалі меншу частку респондентів, які взагалі не користується цим видом комунікації, то можна простежити подібне до інших типів медій поступове зростання присутності української мови й відповідне зменшення домінування російської. Проте популярність російської мови все ще суттєво вища, ніж української, а поєднання двох мов практикують насамперед українськомовці, тоді як російськомовці й далі використовують переважно одну, зручнішу для них мову. Таке відставання в темпах українізації пояснюється явною перевагою російськомовного сеґменту над українськомовним, яка спонукає навіть тих людей, що воліли б уживати лише українську, більш чи менш реґулярно читати також російською. Ще одним чинником більшої популярності російської мови є вищий рівень користування інтернетом серед російськомовців (зокрема, через їхнє більше зосередження в містах), але поступове долучення українськомовців збільшує частку не так українськомовного споживання, як двомовного. І хоча обмеження доступу до найпопулярніших російських ресурсів дещо зменшить непаритетність мов у повсякденному вжитку українських користувачів, значної українізації цього типу медій очікувати не випадає — тим паче, що влада не може ефективно реґулювати мовний режим виробників контенту навіть усередині країни.

Таблиця 3. Мови перегляду телепрограм і читання матеріалів в інтернеті (у відсотках)

2012

2014

2017

Телебачення

Українською мовою

18,2

26,2

28,4

Рівною мірою українською та російською мовами

53,9

52,1

53,9

Російською мовою

26,7

20,0

14,5

Іншою мовою

0,3

0

0,2

Не стосується

0,5

1,1

2,0

Важко відповісти

0,4

0,6

0,7

ІнтернетУкраїнською мовою

7,3

9,5

15,7

Рівною мірою українською та російською мовами

17,4

24,4

31,2

Російською мовою

21,9

24,8

21,6

Іншою мовою

0,5

0,2

0,3

Не стосується

50,7

36,5

29,6

Важко відповісти

2,1

4,5

1,6

Таким чином, перемога Майдану й аґресія з боку Росії дали поштовх подоланню одного з найтривкіших складників імперської спадщини: панування мови колишньої імперії в уже начебто звільненій від її диктату Україні. Мас-медії були важливим тереном і водночас чинником цього панування, адже вони допомагали підтримувати серед населення принаймні пасивне знання російської мови та привабливий образ її носіїв, сприяючи цим її вживанню також в інших ділянках. Війна зумовила послаблення залежності українського медійного ринку від російського, а отже й часткове вирівнювання непаритетності українськомовних продуктів проти російськомовних у самій Україні. Водночас відчуження від Росії та посилення прихильності до української держави й нації зумовили суттєве зміщення в преференціях громадян щодо мов споживання різних типів медій, вперше зробивши продукти українською мовою бажанішими, ніж їхні аналоги російською. Виробники деяких типів продуктів, як-от книжок, зреаґували на зростання попиту істотним збільшенням якісної та різноманітної пропозиції українською мовою, яка, своєю чергою, стимулювала дальше зростання попиту. Натомість на телебаченні й радіо виробники виявили більше бізнесової інерції та культурних упереджень, тож до змін їх довелося підштовхувати законодавчими вимогами. Можна припустити, що процес взаємозумовленої переорієнтації попиту та пропозиції від російської мови до української триватиме, хоча в різних типах медій його темпи й межі суттєво відрізнятимуться.

Олексій ГАРАНЬ

 

Be First to Comment

    Прокоментуйте