Для нас такі відносини в тибетських сім’ях більш, ніж дивні. Згідно з усталеною традицією, старший син в сім’ї вибирає собі дружину, а молодшим братам вона дістається “за замовчуванням”. Успіхом вважається, звичайно ж, мати багато чоловіків, адже це означає, що сім’я буде багатою. Якщо чоловік з якоїсь причини бажає одружитися з іншою жінкою, а не пов’язувати своє життя з “родовою” дружиною, то йому слід відокремитися зі своїм особистим майном і не претендувати на те, що належить родині.
Що ж до жінок, то їх цілком влаштовує така модель відносин. До кожного з чоловіків дружина відчуває різні почуття, але все одно намагаються їй догодити. Чим старанніше чоловіки працюють на благо сім’ї, тим більше у них шансів опинитися в статусі “улюбленого”. У разі, якщо чоловік не піклується про загальне благо, дружина може навіть вигнати його з дому.
Що ж до подружнього обв’язку, то тут найчастіше все теж відбувається “по любові”: дружина проводить час з кожним із братів, але часто може вибирати, хто їй миліший. Діти, які народжуються в сім’ї, виховуються спільними зусиллями, але батьком для них вважається старший брат. Відомі випадки, коли молодші брати можуть знаходити собі таємних дружин (по суті, коханок), але народжені з ними діти безправні. Як правило, коханкам не допомагають ростити дітей. Ще більш дивні випадки, коли в полігамною сім’ї один з чоловіків може бути “стороннім”. Це трапляється, коли в союзі не народжується спадкоємець, таким чином, жінці вдається завагітніти.
За матеріалами ЗМІ