Сонячна система розташована у незвичайній, гарячій та малощільній зоні на периферії нашої галактики, відомій як Місцева Гаряча Бульбашка (МГБ).
Астрономи склали карту МГБ, яка показала не лише незвичайну асиметрію форми та температурного градієнта, але й наявність таємничого тунелю, спрямованого до сузір’я Центавра.
Про це ідеться у дослідженні, опублікованому в Astronomy & Astrophysics.
Останні дані про форму та температуру бульбашки підтвердили, що МГБ утворилася внаслідок вибухів наднових, які розширили та нагріли її структуру. Тунель може свідчити про потенційне з’єднання з іншою малощільною бульбашкою, розташованою поблизу.
Характеристика МГБ
МГБ відома своєю високою температурою. Це зона, що простягається на принаймні 1 000 світлових років і має температуру близько мільйона Кельвінів. Через низьку щільність атомів, висока температура не впливає значно на матерію всередині, але створює рентгенівське сяйво, яке дозволило астрономам виявити її багато років тому.
Описати об’єкт, у якому ми перебуваємо, значно складніше, ніж може здатися. Уявіть рибу, що намагається описати форму свого акваріума, залишаючись у центрі. Це складне завдання, але з відповідними інструментами воно стає можливим.
В цьому випадку допомагає потужний космічний рентгенівський телескоп eROSITA з Інституту Макса Планка з позаземної фізики. Під керівництвом астрофізика Майкла Юнга, команда дослідників застосувала eROSITA для детальнішого дослідження МГБ, ніж це було зроблено до цього.
Формування та розташування Місцевої бульбашки
Згідно з попередніми дослідженнями, МГБ, ймовірно, утворилася в результаті вибухів наднових, які сталися близько 14,4 мільйонів років тому. Позиціонування Сонячної системи в центрі цієї бульбашки є просто веселим космічним збігом. Однак, форма бульбашки досі була нечітко визначена, нагадуючи щось округле та пухке.
Дослідники поділили спостереження eROSITA на рентгенівське небо на приблизно 2 000 секцій і детально проаналізували рентгенівське випромінювання кожної з них для створення карти МГБ. Вони виявили, що бульбашка розширюється перпендикулярно до галактичної площини більше, ніж у напрямку, паралельному до неї, що логічно, оскільки вертикальні напрямки зустрічають менший опір.
Читайте також: Як Сонячна система опинилася у Місцевій бульбашці
Виміряний температурний градієнт відповідає теорії про походження бульбашки від наднових, з додатковою можливістю, що зірки продовжували вибухати у нашому космічному сусідстві протягом останніх кількох мільйонів років. Карта також дозволила уточнити форму МГБ, створивши тривимірну модель, яка виглядає подібно до біполярної туманності, але з більш вузлуватою та нерівною структурою.
Сюрприз – міжзоряний тунель
Команда також виявила несподіванку.
“Ми не були обізнані з існуванням міжзоряного тунелю до сузір’я Центавра, який прокладає шлях через холодніше міжзоряне середовище,” – зазначив астрофізик Майкл Фрайберг з Інституту Макса Планка з позаземної фізики.
На даний момент невідомо, куди веде цей тунель. По його траєкторії розташовані декілька об’єктів, включно з туманністю Гума, сусідньою бульбашкою та декількома молекулярними хмарами. Це може свідчити про те, що галактика утворена зв’язаною мережею гарячих бульбашок та міжзоряних тунелів, концепція якої була висунута у 1974 році. Можливо, ми стоїмо на порозі розкриття цієї мережі, що в свою чергу допоможе нам зрозуміти більше про останню історію нашої галактики.
