Не відкладати життя на завтра. Життєва історія

4 ранку. Ніч, вокзал, холодно, мені треба в Калуш. Водій таксі, років за 60, кивнув, мовляв, сідайте. Поторгувалися за ціну, їдемо. Чистий салон, ремні безпеки, українська музика в колонках, кава в термосі. — Не можу пити не свою каву. Жінка робить смачнішу, ніж у всіх цих новомодних кав’ярнях. — Та чому, є кав’ярні, в яких […]

Читати далі