…Пам’ятаю часи, коли у січні був сніг
снігу на небі по вінця! відтак – на землі.
людство в облозі, дороги довкруж замело.
…Пам’ятаю часи, коли у січні був сніг Читати далі »
Сергій Татчин
МОЯ – Сергій Татчин
Сергій ТАТЧИН моя любове! грудень у вогні. в твоїх очах наснага і тривога. люби мене живого й неживого /хоча б за те, що ти іще в мені/. за те, що є й за те, чого нема. за літачок над нами у Курортнім, за кілька свят і вишеньку на торті. за те, що я мовчу /бо
МОЯ – Сергій Татчин Читати далі »
Повні пригорщі золота – Сергій Татчин
повні пригорщі золота – це серпень вдень. а повнісінькі пригорщі срібла – серпень уночі. це – життєствердний розпач, бо ж усе минає, йде, під меланхолійний лемент пташиних ключів. стосунки переосмислюються, взаємини не гірчать. від мимолітних радощів помірно солодко. бабуся із абрикосами припрошує дівча – тільки-но зібрала, не пожалкуєш, золотко! а на проспекті Коцюбинського літній чоловік
Повні пригорщі золота – Сергій Татчин Читати далі »
ОТАК – Сергій Татчин
отак прокинутися о шостій чи навіть о п’ятій ранку і дивитися як поступово прозорішає фіранка глибоко вдихати і видихати – дооовго-предооовго думати про Бога і про себе про себе і про Бога як Йому живеться – ну просто цікаво – одразу ніде і всюди хто Він для людей – це зрозуміло а хто для Нього
ОТАК – Сергій Татчин Читати далі »
Вона – Сергій Татчин
Із серії “Улюблені українські поети” Сергій ТАТЧИН ВОНА межа, за якою я тебе чекаю, тремка й крихка, “як братерство народів, як єдність націй”. нею іде божий син, а в його руках фляга і штурмова гвинтівка М16. він шепоче: отче, хоч я і сам господь, але смиренно скоряюся перед тобою, щоб наповнити вщерть мої дух і
Вона – Сергій Татчин Читати далі »