Спілка письменників – цех виживання

Розстріляне ВідродженняРозстріляне Відродження – то був чудовий букет українства, але букет червоний. Густо чи не дуже, але червоний. Всі вони були комуністи, або близькі до…

Вони прагнули будувати й починали будувати той соціалізм, за якого нам довелось існувати довгі роки й який не міг бути інакшим. Отже, то було ніяке не Відродження, а Народження – поява нового, на той час цілком сучасного («модерного») українства европейського кшталту й рівня. Це була світла – кому бажано, хай скаже свята – молодь, але ці хлопці та дівчата розстріляли один одного словами раніше, ніж чекісти їхньго ж віку розстріляли їх по-справжньому, деякі – такої ж щирості брати й сестри по боротьбі за світле майбутнє.

Хто залишився, той вже не жив, а виживав – точно так, як мільйони гречкосіїв. Уцілілі були талантами, але разом із тим вони були людьми – людьми, що були змушені існувати. Українська радянська література, українське радянське мистецтво після цього й до самісінького кінця були продуктами виживання.

Спілка письменників – цех виживання схильних щось дряпати, Спілка художників – щось вазюкати… Світ взагалі є цех виживання, хай і не такий великий, як Спілка українських радянських письменників її останніх часів.

Комусь щастило якусь мить пожити, а не існувати – тоді народжувалось оповідання Тютюнника-молодшого. Жбурляти щось у людей, які просто люди, тобто істоти, котрим найбільше властиво виживати за будь-яких умов? Дехто з них знав, що каміння в них колись полетить. Найрозумніший навіть мріяв про це, як про невідворотню норму. Так, норма світу тутешнього – не небесна. Вона не тільки дмухняна, а й смердюча. Тхне вона, звичайно, життям, та в тому й справа, що життям.
Отож. Вони розстрілювали один одного спочатку словами. Ну, може дещо шаленіше, ніж це робили, роблять і будуть робити майстри культури всіх часів і народів. А може й не шаленіше. Послухайте, наприклад, що сьогодні кажуть одна про одну дві найвідоміші українські митцині, або подивіться деякі зауваження, які зараз прийдуть на цю сторінку.

Анатолій Стрєляний

Напишіть коментар