Про те, що відбувається з західним суспільством, коротко й “грубими мазками” пише психотерапевт Віталій Жданов.
Це типова криза, в якій для людини все навкруги різко змінюється. Що тоді відбувається?
Вона тривожиться. Бо втрачає звичний контроль. Втрачає відчуття безпеки, яке базувалося на уявленнях про стабільність та передбачуваність.
Коли людина тривожиться, вона рефлекторно шукає, на що б спертися в даних умовах.
Якщо в людини досить сил та/або середовище підтримує – тобто, поруч є інші опорні зрілі люди, яки приходять на допомогу – вона швидко оновлює свої опори й повертає звичний контроль. Вона може розвиватися далі.
Якщо цього немає, людина змушена повертатися до старих способів. Так людина психологічно регресує – відкочується до підліткового, дитячого чи навіть немовлячого функціонування.
Підліткове – коли вона сприймає світ максималістично й категорично. Тобто, розщеплюється у чорно-білому сприйнятті. І так вона може прибитися до зграйки собі подібних. Так вона отримує прийняття й підтримку, заради чого приймає норми цієї групи та її розщеплення, заради чого жертвує значною частиною своєї автономії й відповідальності. Тоді опорою є однодумці.
Дитяче – коли людина не здатна нести жодної відповідальності. Тому й шукає батьківську фігуру, яка буде нести відповідальність за неї – подбає, що ця людина повинна думати, хотіти, реагувати й т.д. Така людина сприймає світ магічно, в якому працює магічне мислення. Тоді опорою є батько.
Немовляче – коли людина може просто реагувати. Тоді опорою є тваринна реакція. Говорити про щось людське тут немає сенсу.
Читайте також: Трамп продає Україну і Європу разом з нею
Які зміни переживає західне суспільство
1. Дуже швидко розвиваються технології – ледь не кожен рік доводиться звикати до нових способів спілкуватися, працювати, вчитися й так далі. Різко змінюються професійні орієнтири, вимоги до кваліфікації та навичок. Потрібно постійно напружуватися – щось нове вивчати й бути готовим міняти стратегію життя. Стабільність як психологічна опора втрачається;
2. Міняються суспільні уявлення та вимоги. Ще недавно було дві статі, зараз ледь кожен рік з’являється по новій гендерній ідентичності. Звичні патріархальні стосунки вже не працюють, а нові до кінці не вироблені. Ставлення до суспільних явищ – тих же історичних подій – змінюється. Потрібно постійно моніторити, що зараз політкоректно, а що ні й т.інш. Передбачуваність як психологічна опора втрачається. Світ, як кажуть, стає рідким (liquid) – постійно змінюється;
3. У людей меншає одних страждань, але більшає інших – ледь не кожен рік з’являються нові психічні розлади, люди споживають все більше антидепресантів. Це наслідок розвитку західного суспільства і водночас його виклик, на який люди відповідей ще не знайшли. Як бути з можливостями нових технологій типу штучного інтелекту чи обчислювальних надпотужностей, люди теж не знають. Безпека, як опора втрачається.
4. Досягнутий комфорт та інформаційні технології дозволили людині бути автономними й не залежати від інших, за що та платить самотністю. Вона частіше працює віддалено та більше часу проводить у віртуальному просторі. І менше включена в групи – від робочих колективів до місцевих спільнот. Все більше тих, хто не вступає в довгострокові парні стосунки. Зв’язанність з іншими як опора руйнується;
5. Також давно не було великих спільних проєктів на кшталт перемоги, відбудови чи досягнення чогось величного, наприклад, колонізації нових земель. Спільність і належність до чогось більшого як опора руйнується;
6. Захопившись технологічним прогресом і його результатами, люди все менше цікавляться гуманітарними дисциплінами – зосереджуються на питаннях “Як?” і забувають про “Навіщо?”. Горизонт осмислення у суспільства сильно звузився. Смисли, як опора теж зникають;
7. Люди переосмислюють попередні погляди й все більше відмовляються від “батьківського приданого”. Традиція як опора руйнується;
8. Якби ці зміни відбувалися не за десяток-два років, а за сто-двісті, людство би встигло знайти цим викликам відповіді, встигло би пристосуватися. Але такого ресурсу, як час, немає.
Як західне суспільство на це все реагує:
- – Все більше залежить від фармацевтики – ще ніколи не вживало стільки антидепресантів;
- – Частіше дивиться на світ магічно. Тому все більше прихильників конспірології – як параноїдальна реакція. Тому все більше адептів магічного мислення з відповідними ритуалами – як реакція інфантильна;
- – Все більше залежить від інтернету, який дозволяє інші психологічні пристосування. Тому все більше людей ховаються в віртуальному світі – як реакція шизоїдна, а все більше наповнюють соцмережі – як реакція істероїдна;
- – Шукає максималістичні й категоричні відповіді, тому все популярніші радикальні політичні й релігійні рухи – від “Альтернативи для Німеччини” до ІДІЛ та РПЦ;
- – Обирає авторитарних популістичних лідерів, що обіцяють приємні прості рішення – як батьків, які візьмуть на себе всю відповідальність за всі екзистенційні виклики;
- – Періодично стаються масові вбивства як просто реакція гніву.
Знову ж таки, ймовірно, я щось пропустив, але якщо коротко та грубо, то картина поки виглядає десь так.
