Сенс операції в Курській області був у тому, щоб її легко взяти, а потім змусити ворога 7 місяців відбивати назад.
Цією операцією ЗСУ поставили путіна в шпагат: він ставав уразливим, якби дозволив нам змусити його на потенційних переговорах торгуватися за “рускую зємлюшку”. А тому лисий окурок мусив обирати: втрачати на переговорах обличчя перед чєляддю або ж послати свою піхоту на забій.
Він звісно обрав друге – життями своїх ваньок прикрив власний зад.
Не вдалося утримати захоплене – погано.
Не вдалося змусити ворога на переговорах обмінюватися територіями – погано.
Втрати ворога у боях за Курську область більше 50 тисяч, на порядок вищі за наші – прекрасно.
Шкода лише, що цю операцію не провели ще влітку 2023 року, як пропонував Залужний. Тоді можна було б увірватися на глибину не 50 км, а 200 км. Тоді у нас була б Курська атомна станція.
Але в цілому ЗСУ зуміли змусити ворога діяти за нашими правилами. Їхній Саурон витрачав свої резерви не для наступу на нашу землю, а снаряди і бомби падали по його ж власних населених пунктах, вдячним рускім подданним на голови.
Немало важливий результат: Україна збила темпи наступу свинорашки уже на нашій землі. Їхню штурмову піхоту відтягнули, бо головний орк поспішав до початку переговорів з трампом. У підсумку: стратегічна наступальна операція Орксії (жовтень 2023 – березень 2025) можна вважати провалилася.
Влітку 2023 ми втратили можливість провести власну успішну стратегічну наступальну операцію.
Тепер змусили ворога удовольнятися скромними результатами уже його стратегічного наступу.
Наші загиблі і поранені воювали не дарма. Хто б що не казав, спершу наші воїни наловили обмінний фонд. Сотні чи може й більше тисячі наших хлопців і дівчат звільнено з орківських катівень. Навіть якби був лише цей результат – це вже вартувало зусиль. А потім наші воїни відтягнули на себе елітну штурмову піхоту і ресурси ворога з головного напрямку ворожого наступу – зберегли додаткові декілька сотень наших сел.
Я точно не збираюся принижувати ці зусилля.
