Рівень еміграції з України середній для Європи – карта

Карта еміграції в Європі

Карта еміграції в ЄвропіВіднедавна вселенські стогони про нібито масові виїзди українців на роботу за кордон (бідні люди змушені їхати на роботу за кордон, тому що не можуть в цій країні нічого заробити; геноцид українців; скоро нікого в цій країні не залишиться і т.інше) є важливим елементом створення атмосфери загального зубожіння і чергового занепадницького зрадофільства,

І ось недавно я натрапила на просторах Інтернету на карту Європи, яка зображує кількість жителів європейських країн, які проживають за кордонами своїх держав, а недавні результати дослідження МВФ трудової міграції, фактично, підтвердили цифри, вказані на карті.

Кількість українців, які проживають з тих чи інших причин за межами України, становить 13% населення нашої країни. Це є середнім або навіть трохи нижче середнього показника серед більш ніж 50 країн Європи.

Наприклад, кількість румунів, які проживають за межами Румунії становить понад 17%, в країнах Балтії коливається між 15-17%, Молдові – 22%, в балканських державах від 18 до 24%, Болгарії 16,5%, в Хорватії 20,4% , а в Польщі, з якою ми так часто порівнюємо себе, за межами країни живе 11,5% поляків, що цілком можна порівняти з Україною. Чимало тих, хто виїхав з Греції – 8%, Кіпру – понад 15%, Португалії – 22,3%, Ірландії – 18,8%.

У цьому переліку показники України досить середні. Якщо прийняти населення країни за 42 млн. чоловік, то за її межами живе близько 5,5 млн. українців, які народилися в Україні. При цьому, дуже важливо мати на увазі, що причини, що спонукали їх опинитися за кордоном, можуть бути різні – сімейні, особисті, навчання, тривалі відрядження, бізнес, лікування, ну і, звичайно, працевлаштування.

Свіжі дані МВФ про всесвітню трудову міграцію оцінюють кількість українців – трудових мігрантів в розмірі 2-3 млн. чоловік, тобто приблизно 5-7% населення або близько половини всіх, хто живе за кордоном українців. По відношенню до загальної цифри всесвітньої трудової міграції, що оцінюється в 164 млн. осіб, кількість українців складає лише 1,2-1,8%. Не так уже й сильно це вражає, чи не так?

Українці чинять так, як і всі європейці

Взагалі, в переїздах з однієї країни в іншу немає нічого незвичайного. Активні люди завжди їздили по світу в пошуках кращої долі, заробітку, удачі, пригод. Америка створена емігрантами, країни Європи постійно привертали іноземців, активно залучаючи їх в економічне та соціальне життя, формуючи стабільні географічні мігрантські потоки. Португальці їздили на заробітки до Франції, жителі Балкан в Німеччину й Австрію, поляки в Англію і Шотландію, жителі країн Балтії до Скандинавії. Свого часу масово виїжджали іспанці, ірландці, греки і навіть італійці.

Будучи частиною Європи, Україна особливо зараз опинилася в мейнстрімі цих процесів. Як і всі європейці, українці виїжджають на заробітки, на навчання, з особистих і інших справ. Режим залізної завіси і совкової ізоляції від зовнішнього світу, я сподіваюся, закінчився для нас назавжди.

Більшість з тих, хто виїхав повертається, збагачені новими знаннями, навичками, познайомившись з іншим стандартом життя, стосунками між людьми, націями і державою. Багато хто прагне запровадити побачене в інших країнах у себе, створюють свій бізнес, відкривають підприємства, передають отримані знання іншим. Саме так і відбувається взаємозбагачення націй і прокладається шлях до процвітання.

У той же час, в умовах дефіциту робочої сили місцеві підприємці просто змушені піднімати зарплату тим, хто залишилися і покращувати їх умови праці. Один мій знайомий, власник середньої за розміром фабрики далеко від Києва, зіткнувшись з дефіцитом деяких професій, не став кричати про вселенську катастрофу, а просто почав регулярно піднімати зарплату на 20-25 відсотків на рік і ввів соціальні пакети у вигляді оплати житла фахівцям, навчання дітей у ВНЗ, літнього відпочинку і т.інше. Проблема зникла.

Міграція робочої сили неодмінно веде до певного вирівнювання оплати і умов праці і Україна тут точно не є винятком. Причому без популістської балаканини політиканів, дурнів і клоунів.

Пройде кілька років і при збереженні нинішніх економічних тенденцій і політичного курсу наша країна стане рівноправним учасником глобального ринку робочої сили, причому, її роль в кваліфікованому сегменті буде зростати. Уже зараз в офісах всіх найбільших компаній і банків, в наукових центрах і медійних структурах ви неодмінно зустрінете співвітчизників, і нерідко на високих і відповідальних посадах.

Ми проходимо той же цивілізаційний шлях, що і наші західні партнери і сусіди. І якщо нам не зрадить розум на майбутніх виборах, ми пройдемо цей шлях не гірше за інших європейців.

Ірина Аніловська

Прокрутити вгору