Одного разу дорогою додому Учитель зустрівся з чоловіком, який кудись так поспішав, що, обганяючи мудреця, випадково зачепив його плечем. Той в свою чергу спокійно і ввічливо звернувся до нього з питанням:
- Скажи, поважний чоловіче, куди це ти так поспішаєш, що нічого не помічаєш на своєму шляху?
- Прошу вибачення, – сказав чоловік, не зменшуючи кроку, – поспішаю я тому, що зайнятий пошуком сенсу життя і не маю права зволікати, поки мета моя не досягнута.
- Що ж, – промовив Учитель, – я чув про одну людину, яка шукала все своє життя цей сенс.
- Сподіваюся, істина відкрилася йому? – поцікавився нетерплячий попутник.
- Так, він помер просвітленим, встигнувши шепнути тим, хто був поруч те, що зрозумів лише помираючи, – відповів Учитель.
- І що ж він сказав?
- Він сказав, що сенс життя – це вибір …
- Що ж, дякую тобі за бесіду, – сказав чоловік, вклонився мудрецеві і майже бігом продовжив свій шлях.
- … вибір, або жити, або все життя витратити на пошуки цього самого сенсу, – закінчив мудрець, але його слова прозвучали вже в порожнечу.
- Читайте також: