Про українську артилерію. Святкове

Українські артилеристи ведуть вогонь

Українська артилерія

Святкове…

– Ну і ми ж там лупили постійно. Так, що аж стволи червоніли. А там же є свій запас міцності, то доводилось економити. І тут ви планшети підігнали. Це просто бомба. Точність збільшилась в рази, час наведення на ціль, корегування – шансів в дірявих вже не було. Працювали, як по нотах.

– От і шо нам робити. Штаб десь луканув. Нашу бригаду розкидали по різних БТГР. А ми собі їздимо з сектора в сектор вздовж фронту та поливаємо з градів прішєльцєв. Причому так – їдемо собі, стаємо на ніч в селі якомусь, а до нас прилітає батя з місцевого підрозділу – пацани, каже, є БК? – ну є. Тут є варіант, що біля заправки невеликий яр і там десь півтора десятка тентованих камазів з БК та живою силою, а ще пара бардаків та три бехи. Зможете відпрацювати на ранок. Бля… батя… Ну це знову не поспать. Добре, дай 5 цинків 5,45 – ми правосєкам віддамо і о 5 ранку чекай на фейерверк. І вже під вечір наступного дня на дірявих сайтах співчуття «бесславно усопшим синам наваросіі».

– Блін, Денис, нах**ра ти пост написав, що ми біля Новоазовська колону русні спалили? В нас потім стільки проблем було – капец. Кажуть, якого чьорта? Хто давав наказ? В нас же Мінскіє. Карочє, тиждень нас тренували, а потім питають – дайте людей на нагороди, хто відповідав за операцію, якої не було.

– І ті підари викатують танчіки на пагорб, відстрілюють БК по наших і їдуть собі. А в нас немає чим навіть їх дістати. Тож ми до арти – так мол і так, треба наказать. Бо ті окрім танчиків починають ще й мінометами працювати. І приїхали до нас пацани з однієї арт-бригади. Кажуть, в нас мінські, але підарам треба ж насипать. А в них водій одного уралу – в халм. Дочка народилась сьогодні, а він тут. Але якось він доїхав, пушку дотягнув. Підготувались – чекаємо. Діряві повикатувались і почали працювати. І тут наші Боги як вломили… Карочє, тих в гавно, вона почали по рації кричать – дайте тишу, ми піздюков своїх хочаб у вьодра позбираєм. А тут ще розвідка кричить – валіть швидко, бо діряві ОСБЄ викликали. Ну вони і ломанулись. Ну а бухой водій щось продрушляв, трохи відстав і пропав. Повернувся аж близько до обіду наступного дня. Тверезий, довольний, з тушкою кабана, кількома мішками картоплі та двома ящиками горілки. Виявляється, що ті сєпари криворукі часто попадали по мірняку. Тому всіх реально дістали. І місцеві були реально щасливі, що їх погасили. Пацана з пушкою сховали на фермі від ОБСЄ та дронів, а коли все стихло – затарили подарунками та відпустили каратєля.

Це вже наша з вами історія!

Дякую, БОГИ, що ви в нас є!!!!

Зі святом!!!!

Все буде Україна!!!!

Дмитро П’ятигорець

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.