Плач за Львівським телебаченням

Плач за Львівським телебаченням

Плач за Львівським телебаченнямУсіх, хто нині оплакує «старе» Львівське телебачення, я просив би витерти сльози і прочитати кілька рядків, які я напишу з нагоди такої значущої втрати.
Отож Львівська ОДТРК (або Львів ТБ) стала філією суспільного телебачення в Україні. Що це означає?
Передовсім – скорочення.
Роботу на ЛОДТРК втратили генеральний директор і його кілька (у часи найбільшого марнотратсва їх бувало і ШЕСТЕРО!) заступників. Ця верхівка компанії мала непогані заробітки і підзаробітки, відповідно, теж.
Зникне, сподіваюсь, і стара бухгалтерія, де «важко працювали» щонайменше 8 осіб.

Щось таки зроблять із службою реклами, яка заледве заробляла собі на зарплату.

Зникне легендарний «Концерт вітань» – єдиний прибутковий проект ЛОДТРК, як казали про нього на Високому замку. Але якщо відрахувати технічні затрати на його випуск, то прибуток той виглядав, мабуть, сміховинно.

Глядачів буде звільнено від занудних програм колишнього нардепа Ярослава Кендзьора із його відеоматеріалами із «шухлядок».
Зникнуть, сподіваюся, й інші застарілі і бездарні авторські проекти.

Зникнуть замовні сюжети, програми і можливість покласти готівку у власну кишеню. (Хоча щодо цього я не такий упевнений.) Завдяки такій можливості скромна зарплата для деяких телевізійників досі не мала суттєвого значення.

Деякі львівські музики втратять можливість «на халяву» записувати свої концерти і крутити їх в ефірі ЛОДТРК.

Роботу втратять загалом більше двох сотень людей. А працювало на ЛОДТРК їх більше трьох сотень. І всі вони отримували зарплату із нашої кишені. Тобто із бюджету. Досі усі спроби скоротити штат ЛОДТРК зазнавали краху. Звільнені поновлювалися через суд і приповзали на Високий замок, навіть давно переступивши пенсійний вік.

Я мав нагоду працювати на ЛОДТРК. У перші тижні, пригадую, не міг позбутися відчуття, що потрапив у радянський заповідник (у сенсі ставлення до праці і людей, стосунків між ними, технологі). І можна було лише дивуватися, як таке болітце могло досі існувати на найвищому місці у Львові!

«Як ти можеш критикувати голову ОДА! – обурювалася тоді через мої дописи у блозі заступниця гендиректора ЛОДТРК. – Я зі шкіри лізу, щоб якось вирвати із нього інтерв’ю для каналу. А ти, працюючи тут, на ДЕРЖАВНОМУ телебаченні, пишеш усілякі дурниці».

«А навіщо вам інтерв’ю голови ОДА? Що ви хочете почути від нього? Є маса інших людей і проблем, про які ми чомусь не розповідаємо». – заперечив я.

Вона подивилася на мене, як на божевільного…

Прощавай, Львівське телебачення. Тебе нарешті «зачищають». Не знаю, що вибудують на звільненому місці, але за старим ЛОДТРК я не сумуватиму. І, мабуть, не тільки я.
Охочі оплакувати Львівське телебачення можуть це продовжувати.

Василь Терещук

P. S.  Пишучи коменти до цього тексту, деякі колишні працівники ЛОДТРК починають вдаватися до лексики, притаманної хамам. Не ганьбіться на старості літ! До того ж, це мій власни блог, а тому ваша жовч буде просто злита в уні…  тобто у смітник.

Прокрутити вгору