Овідію дозволили повернутися до Риму

Поет Овідій

Поет ОвідійМіська влада Рима скасувала рішення імператора Октавіана Августа про вигнання стародавнього римського поета Овідія із міста. Імператор вислав його із міста у грудні 8-го року нашої ери.

Тоді Овідія як автора поем “Мистецтво кохання” та “Метаморфози” було звинувачено у розбещенні громадян Риму.
І ось 14 грудня міська рада Рим скасувала його вигнання. Пропозиція такого рішення надійшла від правлячої партії «Рух — 5 зірок». Коментуючи ухвалу міської влади, представники партії заявивили, що хочуть «виправити серйозну помилку».

Публій Овідій Назон (Овідій) був останнім з поетів «золотої доби» римської літератури. Він є одним з трьох канонічних римських поетів разом з Вергілієм та Горацієм.

У засланні він залишався до кінця свого життя.

Вчені й досі сперечаються про те, де саме перебував у засланні всесвітньо відомий поет. Найчастіше називають віддалене місто Томіс (сучасна Констанца у Румунії). Відомо, що він дуже страждав у вигнанні і вбачав у цьому передовсім свою вину. Помер Овідій у 17-му році нашої ери, у віці 58-60 років.

Пропонуємо вашій увазі поезію Василя Терещука про Овідія у вигнанні.

Лист до Риму

…А ще у нас зими не відбулось.
Йдуть хмари, навантажені дощами.
І вітер цілий день, неначе лось,
Гребе копитом золото піщане.

Я мало сплю.
Вдивляюсь за вікно.
Туман у Понті. Сонний шерхіт мідій.
А вчора після півночі Овідій
Приніс пісні і молоде вино.
Журився, що півосені хворів,
Що дах прогнив, рука тремтить стареча.
Та пам”ять, мов невпинна кровотеча,
Все повертає у жорстокий Рим.
І плащ його зимовим штормом пах,
Що падав на розхитані причали.
І довго очі щось його кричали.
Та пісня запікалась на губах.

До ранку я світив свої вогні.
Сидів і думав, спершись на коліна:
Чи зможе тілом вижити країна,
Коли її душа у вигнанні?

Прокрутити вгору