Останній

Хвилі. океан

«Люди більше не вмиратимуть, –
Сказав йому лікар і трохи спітнів. –
Та, на жаль, ви з останніх,
Хто, так би мовити …піде від нас.
Шкода…
Але я обіцяю,
Ми вас не забудемо!
Можливо, встановимо пам’ятник.
Чому б і ні?
Як ваш лікар
Особисто проситиму мера.
Хоча там, самі знаєте,
Страшні бюрократи…
Даруйте, мушу вже бігти.
Лікарню, цю, як і інші,
Скоро зачинять.
То ж треба шукати роботу.
Хоч якусь, до біса!
У мене ж сім’я», –
Сказав на прощання.

Він лежав горілиць самотній
У палаті на троє ліжок,
Роздивлявся муху,
Що чорніла, мов крапка на стелі.
Василь ТЕРЕЩУК

Прокрутити вгору