Press "Enter" to skip to content

Оксану Білозір обурило трактування львівських батярів

Львівські батяриНародний депутат України Оксана Білозір підтримала львів’ян в оцінці фільму “Шляхетні волоцюги“.

У Фейсбуці вона зазначила, що такі проекти можна розцінювати, як “продовження гібридної інформаційної війни всередині українського суспільства”.

“Львівські батяри – це неймовірно весела, але разом з тим глибока за своїм духовним і філософським змістом субкультура, яка стала одним із важливих культурних феноменів та візитною карткою Львова. Львів’яни щиро поважали веселих та вільних духом батярів. І ця повага донині передається з покоління в покоління. Тож не дивно, яке обурення у львів’ян викликає спроба представити батярів як якихось дрібних злодюжок, як це намагаються зробити автори фільму “Шляхетні волоцюги“. Причому, за фінансової підтримки з боку держави. Більше того, фактично відбувається паплюження національної культури, підміна понять, навмисно спотворюються історичні назви, русифікуються таблички з назвами закладів. Як можна розцінювати такі проекти, як не продовження гібридної інформаційної війни всередині українського суспільства. У всій повноті свого прояву! Адже через такі візуальні образи, через кінематограф, формуються фальшиві уявлення про українську культуру, субкультуру, менталітет”,- зазначила Білозір.

Народна артистка України задається питанням: чому до зйомок фільму, який співфінансується за рахунок держави, не залучали наукових консультантів, літредакторів до вичитки тексту сценарію?
“Невже нам не потрібно пропагувати літературну українську мову. Не потрібно розповідати громадянам усієї України та усьому світові про унікальні культурні феномени нашої держави. Чи можна уявити собі таку ситуацію у Франції, Німеччині, у сусідній Польщі. Чи це і є рівень нашої культури, рівень самоповаги до себе і поваги до держави, до її культурної спадщини?”, – запитує артистка.

Білозір зазначає, що на прохання громадськості вона скерувала депутатські звернення до уряду.достовірності.

Нагадаємо, що у Львові розпочались зйомки фільму “Шляхетні волоцюги”, у якому робиться спроба представити популярну львівську субкультуру – батярство. Автори анонсували майбутню стрічку як римейк польського фільму «Włóczęgі» знятого телестудією «Warszawskie biuro kinematograficzne feniks» в 1939 році.

Проте сучасна версія представляє батярів як дрібних злодюжок, підмінює їх говірку (гвару) суржиком. Вводить персонажі есесівців та енкаведистів, яких в той час не могло бути у Львові. Це обурило львівську громадськість, яка висловила рішучий протест проти подачі такого Львова на огляд українського глядача.

Батяри не любили кримінальних елементів

Львівський батяр – відчайдух, чия енергія і сила під’юджували його на численні жарти, авантюри і бійки та любовні романи. Батяри не знали ні в чому міри, саме тому вони були постійними клієнтами поліцейської дільниці, або й в’язниці, яку називали «фудрігарнею». Як правило, батяри потрапляли в фудрігарню за бійки з кримінальними злочинцями, яких батяри не любили, і називали «Кіндери» (з німецької – діти) і постійно з ними билися.

Траплялися і досить кумедні випадки. Батяр говорив присутнім, що «має в дупі найяснішого цісаря Франца Йосифа». Його, звісно ж, заарештували, та суд не наважився занести такий склад злочину до протоколу. Отже батяра саджали до в’язниці за розголошення «неправдивих відомостей про місцезнаходження Його Цісарсько-Королівської Величності».

Більша частина львівських батяр були жителями передмість, синами ремісників, м’ясників і т. інше … Вони зустрічалися по шинках та біля закладів для народних забав, які відкривали власники місцевих броварень. Батярські розваги були невибагливими: танці і багато пива та горілки. Найбільше таких закладів було біля Високого Замку: район Підзамче та Верхній Личаків – традиційні райони львівського самогоноваріння. Випивали батяри багато, хоча рідко були п’яницями. Горілку батяри називали «калюжа», «загар», «Бачевський». Пити на батярській гварі – «цьмакати», звідси й термін «п’яний» – «зацьмаканий». Закушували батяри сальцесоном, кишкою (кров’янкою), ковбасками, курили переважно «розтоптані» цигарки подібні до сучасної «Ватри».

Батярський говір

Батярська говірка, що з’явилася з перекручування мов багатонаціонального Львова, була настільки цікавою, що її застосовували не тільки батяри, але й більшість мешканців Львова. Ось деякі її приклади.

Будинок на батярській говірці називався «хавіра»
кицька – «кацараба»
трамвай – «Бальоні», «стругайло»
адвокат – «гаукаж»
різник – «різуля»
швець – «швіргуля»
малий хлопець – «гіот»
двірник – «Шимон»
дурна і криклива жінка – «рімунда», «Кандиба», «Мітко»
ніж – «цізорік»
палиця – «параграф»
годинник – «Сікора»
стоячий комірець – «паркан»
патли – «Пелех»
зуби – «клаваки»
голова – «макітра»
обличчя – «циферблат»
капелюх – «крис»
насміхатися – «дерти Лаха», «крутити Корбу»

Be First to Comment

    Прокоментуйте