Американський космічний дослідницький зонд Voyager 2 покинув Сонячну систему і пливе в міжзоряному просторі.
Після ретельного аналізу даних учені підтвердили це: як і Voyager 1 до нього, маленький космічний зонд вийшов за межі геліопаузи і попрямував глибше в величезний невідомий міжзоряний простір, повідомляє сайт Nature Astronomy.
Вчені підтверджують, що «Вояджер-2» перейшов в міжзоряний простір 5 листопада 2018 року, перебуваючи на відстані 119 астрономічних одиниць (17,8 мільярда кілометрів) від Сонця.
І оскільки плазмовий прилад Voyager 1 був зламаний, коли той перетнув геліопаузу шість років тому, вчені тепер вперше змогли вивчити повний набір даних профілю плазми на цій важливій межі.
Два зонди Voyager були запущені ще в 1977 році для вивчення зовнішньої Сонячної системи. Voyager 2 був запущений першим, але Voyager 1 рухався через Сонячну систему по коротшій траєкторії.
Крім того, Voyager 2 був уповільнений через проліт біля Нептуна в 1989 році, тому Voyager 1 вирвався вперед, як і планувалося. Після цього польоту в 1989 році два зонда виконали своє основне завдання, але воно не стало кінцем їх космічної місії.
«У цей момент, – пояснив астроном Ед Стоун з Каліфорнійського технологічного інституту, – місія зонду стала міжзоряно місією Вояджера».
Водночас вчені звертають увагу на той факт, що геліопауза – це лише одна з меж впливу Сонця. Гравітаційний вплив нашої зірки набагато більший, він простягається через Хмару Оорта до 100 000 астрономічних одиниць (15 трильйонів кілометрів).
На жаль, вкрай малоймовірно, що зонди Voyager залишаться працездатними на такій відстані, або що будь-хто з нас буде ще живий, щоб побачити, як вони досягнуть її.
Але результати досліджень двох зондів, проте, монументальні – тільки Voyager безпосередньо взяли зразки зовнішньої геліосфери, геліопаузи. А розуміння міхура нашої Сонячної системи може допомогти нам зрозуміти і астросфери інших зоряних систем.