Менталітети росіян і українців: прірва зростає

Кадр із фільму НелюбовьОце сьогодні подивилась премьєру російського фільму “Нелюбовь”. Не спішіть фукати і казати, чим ти, Дано, займаєшься. Маю час, та маю натхнення.
Що я вам можу сказати. Я навіть не уявляла, що це може бути таким корисним, щоб зрозуміти як збільшується прірва між нашими менталітетами.
Сюжет настільки яскраво проілюстрував, чим і як зараз живе “великая россия”, що можу навіть зробити деякі висновки.
Отож. Середньо статистична сім”я розлучається. В сім”і 12-ти річний хлопчик. У жінки є кохання на стороні, у чоловіка також. Мало того вже й інша дитина на підході. І ось, сама велика між ними заруба, це з ким залишиться дитина після розлучення. Чоловік з жінкою вирішують віддати його в інтернат. Єдине, що в цій ситуації бентежить чоловіка, що його шеф – православний на всю свою голову і його за це звільнять.

Дитина підслухавши розмову зникає. Тільки на 3-й день, зайнятті своїм життям батьки помічають, що дитини немає. Поліція реагує в”яло, рекомендують звернутись до волонтерів по пошуку. Мати вся у претензіях до поліції, по типу: ” ищите ребёнка, я тут не при делах, это ваша работа”.

Дитину так і не знаходять.

Проходить рік чи два. Чоловік уже в іншій родині дивиться Киселева з новинами з Донбасу ( новинам виділено багато часу), перед ним грається маленький хлопчик вже від іншої жінки. Він йому явно заважає. Легким движением руки, він його жбурляє в манеж, щоб не заважав, під вереск дитини.

Друга експозиція. Жінка зі своїм коханцем також дивиться Киселева з новинами з Донбасу ( я так розумію, нічого іншого вони взагалі не дивляться), потім йде на бігову доріжку в костюмі з написом Russia і біжить.

Напевно хоче повторити “успіхи ” російських олімпійців, але вона ще не знає, що без допінгу це не вдасться. Вітер зриває з дерева останнє оголошення, щодо зниклої дитини.
Шо? Чекаєте продовження? Не, це кінець фільму. Епічний триндець із розряду :” зачем этого мыть, можно другого родить”.

Ви будете мені казати, що у нас такого також повно. Є, безумовно. Але, у нас це не норма життя. Крім того, проводячи акції по допомозі дітям загиблих, я бачу, як наші громадяни вже з року в рік підтримують сім”і, які залишились без батька.
Висновки. Спостереження за пацієнтом показали, що деградація в середовищі сусідньої держави йде нормальними темпами.

І дуже скоро все може відбутися як в анекдоті:
“Сидять росіянин з українцем над річкою – рибу ловлять.
Коли це в обох клює. Тягнуть й витягають золоту рибку. Росіянин за губу зачепив, а українець за хвоста.
Рибка каже:
– Росіянину виконаю два бажання, бо він мене за губу зачепив, а українцеві – одне, бо він лише хвоста
упіймав.
Росіянин подумав, як би дошкулити українцеві та й каже:
– Хочу, чтоб вокруг Расеи был десятиметровый забор, как между Израилем и Палестиной. И еще хочу, чтоб в Расее ни одного хохла не осталось.
Українець почухав потилицю й питає золоту рибку:
– А точно там жодного українця не лишилося?
– Точно, – віказує рибка.
– Ну тоді заливай бетоном”.

Діана Ярова

Напишіть коментар