Нове дослідження розподілу потужних космічних вибухів свідчить, що Велика стіна Геркулес–Північна Корона — скупчення галактик, яке раніше оцінювали у 10 мільярдів світлових років завдовжки, — може насправді сягати розміру близько 15 мільярдів світлових років.
Ці масштаби не лише вражають уяву, але й кидають серйозний виклик нашому розумінню будови Всесвіту. Результати дослідження були подані для публікації та доступні на препринт-сервері arXiv.
Що таке Велика стіна Геркулес–Північна Корона?
Цю структуру відкрили понад десять років тому, коли астрономи зауважили, що гамма-сплески — найпотужніші вибухи у Всесвіті — в певній області простору траплялися частіше, ніж передбачалося.
Гамма-сплески виникають під час надзвичайних космічних подій, таких як колапс ядра масивної зорі у чорну діру або зіткнення двох нейтронних зірок. Оскільки гамма-сплески пов’язані з популяціями масивних зірок у галактиках і є надзвичайно яскравими, їх можна спостерігати на гігантських відстанях. Таким чином, концентрації гамма-сплесків використовуються як індикатори для картографування скупчень галактик.
У 2014 році дослідження 283 гамма-сплесків привело астрономів Іштвана Горвата, Джеона Хаккілу та Жолта Багоя до відкриття Великої стіни.
Читайте також: Чумацький Шлях може бути частиною більшої структури, ніж Ланіакея
Нове дослідження: Велика стіна ще більша
Тепер ці вчені об’єдналися з ширшою командою, щоб провести глибший аналіз розподілу гамма-сплесків у небі. Вони детально вивчили 542 гамма-сплески з відомими червоними зсувами — зміщенням світла в червону область спектра через розширення Всесвіту, що дозволяє точно визначити відстань до об’єктів.
Виявилося, що Велика стіна може простягатися від червоного зсуву 0,33 до 2,43 — що відповідає відстані близько 15 мільярдів світлових років. Для порівняння: діаметр усього спостережуваного Всесвіту становить приблизно 93 мільярди світлових років.
Чому це проблема?
Згідно з космологічним принципом — фундаментальним припущенням сучасної космології — на великих масштабах Всесвіт має бути однорідним і ізотропним, тобто виглядати однаково в усіх напрямках без значних “горбів” чи “провалів”.
Структури розміром понад 1,2 мільярда світлових років уже вважаються великими відхиленнями від цього принципу. А таких структур ми виявили чимало:
- надструктура Quipu (~1,3 мільярда світлових років);
- Велика стіна Слоуна (~1,37 мільярда світлових років);
- Південнополярна стіна (~1,37 мільярда світлових років);
- група галактик Clowes-Campusano LQG (~2 мільярди світлових років);
- Велика дуга (~3,3 мільярда світлових років);
- група квазарів Huge-LQG (~4 мільярди світлових років).
І вже на фоні цих гігантів Велика стіна Геркулес–Північна Корона із 10 мільярдами світлових років була надзвичайною аномалією. Тепер же з новою оцінкою у 15 мільярдів вона здається ще загадковішою.
Читайте також: Рука Бога? Щось невидиме керує віддаленими галактиками
Попередні сумніви щодо реальності існування цієї структури нове дослідження практично розвіяло: Велика стіна не є статистичним артефактом чи похибкою вибірки. Вона справжня. Однак що саме вона означає для нашого розуміння Всесвіту — це питання поки залишається відкритим.
Джерело: arXiv
