Поширений аргумент: навіщо США (а точніше – Дональду Трампу і його проросійському оточенню) зараз рятувати Росію, якщо її армія знаходиться на території України, а не навпаки – українська армія на території Росії? Мовляв, це ознака того, що у Росії нібито все добре.
Таке твердження – маніпуляція, оскільки воно не має відношення до війни на виснаження. У війні на виснаження головну роль відіграють ресурси, а не територія.
Про це пише колишній офіцер армії Ізраїля Ігаль Левін.
Ось карта розташування сил Рейху, його союзників і сателітів на квітень 1944 року. Сьогодні, ретроспективно (а ретроспективно ми всі й завжди розумні, нагадаю), ми знаємо, що на той момент у Берліна вже не було жодних шансів. Поразка Рейху була неминучою – питання було лише у часі.
Але якщо цю карту показати людині, яка нічого не знає про ту війну, і сказати: «Дивись, Рейх не просто програє, а мчить до катастрофи», – вона відповість: «Ого, але ж Німеччина на коні! У неї так багато територій, жоден із фронтів не проходить безпосередньо по самій Німеччині, німці воюють далеко від свого дому».
Чому таке бачення буде помилковим? Тому що після провалу бліцкригу в СРСР (коли якраз і відіграє роль територія, оскільки її швидке захоплення й блискавичний розгром сил ворога повинні призвести до його капітуляції) війна перейшла у фазу виснаження.
А в такій війні у Рейху проти СРСР, США, Великої Британії (разом з усіма її домініонами) і компанії вже не було жодних шансів у ресурсному плані.
Цій самій людині можна відповісти: так, у Рейху досі багато територій, і війна ще не йде безпосередньо на території Німеччини, але дивись – його вже відкинули з-під Москви й з більшої частини України.
Точно так само, як росіян відкинули з-під Києва, Херсона й Харкова. Той факт, що Росія, попри це, все ще залишається на території України, не означає, що у неї все гаразд.
Усі профільні OSINT-аналітики, які відстежують радянські запаси, не просто так відзначають, що ці самі запаси підходять до кінця, а десь уже й повністю вичерпані.
Не від хорошого життя росіяни пересаджуються на мотоцикли, ослів і «Жигулі» у своїх атаках, і не завдяки великому полководницькому генію їхні загальні втрати наближаються до одного мільйона.
Про стан російської економіки теж не говорив тільки лінивий.
Уявіть, що в тому квітні 1944 року США раптово вирішують усунутися, приймають рішення не висаджуватися в Нормандії, не відкривати другий фронт і повністю припинити ленд-ліз СРСР.
А без нього вся військова промисловість Москви просто зупинилася б. Припинилося б виробництво танків, зупинилася б логістика. Я вже мовчу про те, що вже зібрані літаки, танки й локомотиви поставлялися тисячами, а вантажівки – сотнями тисяч.
І як би США це аргументували? Тим, що «подивіться на карту – Рейх всюди, у нього є території, а в СРСР, який ще далеко від території Німеччини й повністю залежить від ленд-лізу, немає жодних територіальних здобутків». Плюс – так багато хороших хлопців загинуло, мільйони! Це катастрофа! Цієї війни не мало бути!
І це стосується будь-якої війни на виснаження. Єгипет розпочав проти Ізраїлю війну на виснаження у 1967 році, яка тривала до 1970 року, але при цьому територія знову не відігравала ролі.
Читайте також: Трамп продає Україну і Європу разом з нею
Ізраїль тоді зайняв увесь Синайський півострів і навіть здійснював рейди на західний берег Суецького каналу.
Але Каїр не казав: «Дивіться, як карта зафарбована не на нашу користь, давайте тоді капітулюємо». Бо у війні на виснаження важливі ресурси, а не кількість зафарбованих кілометрів.
І це ще не кажучи про те, що у війні такого масштабу, як російсько-українська, рух фронту на ±50 км – це робочі моменти.
