“Нам так удобно”. Чому я перейшов на українську

Українська мова

Народився і все життя прожив у Києві, 35 років розмовляючи російською без будь-яких зайвих думок.

Однак, агресія сусідньої держави почала вносити корективи в мою свідомість та роль української мови у війні за незалежність.

Якось зранку в ліфті за звичкою сказав «доброе утро», на що пані мені відповіла «доброго ранку» і поцікавилась, чому російською. Розповіла, що вона з Литви, переїхала до України, вивчила українську і вільно нею володіє. Задумався.

Перебуваючи в Греції і розмовляючи російською, оточуючі ідентифікували нас як руських, про що і сказали. Не комфортне таке асоціювання.

В Будапешті спілкувались українською серед іноземних туристів і було приємно відчувати, що нас зможуть зрозуміти лише українці.

Дуже приємно чути саме українську в будь-якому куточку світу (Шрі-Ланка, Будапешт, Греція).

Не комфортно звернення руських за кордоном, які чують від нас російську, думаючи, що ми їх співвічизники.

Для іноземців українська і російська фонетично зовсім різні.

Іноземці, які відвідували Україну, питали, чи є у нас своя мова. І дуже дивувались, дізнаючись, що є, але ми розмовляємою російською.
Що їм відповісти на це питання? Що нам так просто зручно?

Так, мені значно зручніше розмовляти російською, дуже важко перейти у побуті на українську.

І ще важче відповідати українською, коли з тобою говорять такою звичною російською.

Але вона – мова наших пращурів, які за неї боролися та гинули, мова наших нащадків та наша справжня незалежність від руських.

На фоні тих глобальних геополітичних змін, які відбуваються за нашого життя, сподіваюсь, українська мова переможе російську.

Для моїх дітей українська точно буде рідною, російська – іноземною.

Фраза «нам так удобно» свідчить лише про не бажання виходу із зони комфорту та надання агресору чергових підстав «защиты русскоязычных» і в Києві, на жаль, переважна більшість розмовляє російською.

Володимир ВДОВИЧЕНКО

Прокрутити вгору