На службі в НКВД. Кінець спецбоївки Іванюка

УПА
Ілюстративне фото.

Володимир Іванюк, 1926 р.н. (за іншими даними – 1928) уродженець села Трудовач Золочівського району Львівської області, за часів німецької окупації був у Самообороні. З приходом більшовиків у 1944 році, після убивства батька, котрий працював у сільраді, став співпрацювати із радянською владою й у 1945 році очолив спецбоївку Краснянського районного відділу НКВД – «Пімста».

Іванюк був доволі відомим зрадником на терені колишнього Краснянського району. В радянській мемуаристиці та художній літературі (див., зокрема, збірник «Безопасность Родины храня», Каменяр, 1988 р.) із нього був навіть виліплений образ «героя». На його рахунку загибель таких місцевих провідників як «Сосна», «Мороз» та інші. Однак доступні тепер радянські документи цілком реально оцінюють діяльність спецбоївки і, зокрема, самого Іванюка. 7 серпня 1947 р. у відомій антикомсомольській акції в селі Трудовач було знищено шість активістів, серед котрих й Іванюк.

Отже у 1945 році, покинувши підпілля, В. Іванюк за порадою односельця, зголошується до Краснянського райвідділу НКВД.

Так художньо описує Н. Пєтрєнко у розповіді «Шість вогнів», прихід зрадника до чекістів:

«Уважно слухає розповідь хлопчини заступник начальника райвідділу держбезпеки капітан Антюфев.
– Знаю пароль, якщо не змінився, знаю багато псевд. І схрони знаю. Хочу допомогти в ліквідації банди, що в лісі за Гологорами. Батька мого вбили за те, що я пішов від них …».

Очевидно, що з оперативної точки зору він став цікавим місцевим чекістам, котрі завдяки його даним стали розробляти плани військово-чекістських операцій. До справи долучився навіть перший секретар парткому Краснянського району, до котрого у той час належало село Трудовач, товариш Земляний.

Читати також:  Працівники НКВД на службі в ОУН

«Капітан дістав невеличку зелену карту, розклав на столі. – Значить, у лісі під Гологорами? Ось це місце, повинно бути. Ти можеш розібратися?
Прийшов секретар райкому партії Петро Васильович Земляний – справа ж важлива. Треба все зважити, обміркувати.
Вирішували довго. Було далеко за північ, коли нарешті розійшлися.
На прощання Петро Васильович поплескав Володимира по плечу:
– Молодець, спасибі за допомогу.
Чекісти взяли Іванюка в свою сім’ю…».

Перше полювання на повстанців

І вже невдовзі він повів опергрупу НКВД до повстанських схронів:

«Першою операцією в якій він взяв участь, була операція по ліквідації банди Сосни. До схрону опергрупу вивів Володимир. У лісі він йшов першим. За ним – капітан і Григорій Гаврилів, односельчанин. Як і Володимир, він вирішив допомагати чекістам. Ланцюжком розтягнулися бійці. У густому чагарнику Володимир зупинився, поглядом дав зрозуміти капітанові, що слід бути особливо уважним. Той підняв руку. Група завмерла. Володимир розсунув гілки, показав на старий пень:
– Тут …
Повинен бути запасний лаз, але де він, хлопчина не знав.
Кільце замкнулося.
Лісову тишу порушила різка команда капітана:
– Виходьте! Ви оточені! ..
У відповідь – жодного звуку. Тільки переляканий дятел спурхнув з високого бука.
В схрон полетіла граната. Вибух – і знову над лісом запанувала тиша.
– Дозвольте? .. – Володимир винувато дивився на капітана.
Той мовчки кивнув. Хлопчина спустився в схрон. Лише гниле ганчір’я валялося там на підлозі. Сосна, відчувши небезпеку, – встиг піти.
Так само порожньо було і ще в двох вовчих лігвищах, підходи до яких були відомі Володимиру».

Очевидно, що енкаведисти оцінили зусилля Володимира Іванюка й вже невдовзі при Краснянському райвідділі НКВД була утворена спеціальна боївка під його керівництвом.
Про це згадує й автор «Шести вогнів»: «Минуло небагато часу, і в Трудовачі сформувався загін яструбків: крім Іванюка і Гавриліва в нього увійшли Василь і Дмитро Болюбаш. Спільно з партійними активістами і чекістами юні патріоти брали участь в операціях по ліквідації таких небезпечних злочинців, як Чалий, Барабаш, захопили живим Вовка».

На службі в НКВД

А ось як про його «подвиги» й очолюваної ним групи та ще однієї, котра теж діяла у цьому ж районі, розповідають уже документальні, при чому радянські дані.

«14 декабря 1945 года спецгруппой Краснянского РО МВД «Помста», организованная из бывших участников банд, в составе старшего группы Иванюк В. Д. и членов Гаврилив Г. Г. и Болюбаш В. М. по заданию помощника оперуполномоченного Горбунова в селе Скварява задержали бандпособника Бобрик Дмитрия Федоровича. Бобрик во время оккупации служил старостой села, после освобождения района находился в банде УПА, явился с повинной и затем проживал дома. Во время одной операции у него в квартире было обнаружено оружие, боясь ответственности Бобрик после этого снова ушел на нелегальное положение. Один сын Бобрика арестован, второй убит. Спецргуппой Бобрик был выведен за село и допрошен. На допросе Бобрик отрицая связь с бандами в начале не давал показаний о их местонахождениях, но после нанесенного ему избиения заявил, что в одной из хат действительно скрываются два бандита. При подходе к этой хате Бобрик бросился бежать и старшего группы Иванюка выстрелом из пистолета был убит. Сняв с убитого сапоги и полушубок Иванюк сделав из поясного ремня петлю накинул ее на шею убитого оттянул трупп в сторону к реке, зарыв снегом. Реализую показания Бобрика спецгруппой в указанном Бобриком доме обнаружено два бандита: один из них во время перестрелки убит, а второму удалось скрытся.
6 марта (мая – нечітко, – авт.) 1946 г. спецгруппа «Помста» по своей инициативе в с. Скварява задержала гражданку Базюта […] и доставила ее в сельсовет, где находился участковый уполномоченный Гурский Роман.
В присутствии Гурского Базюта Иванюком была допрошена и избита. После избиения Базюк сообщила место где скрывается бандит Пастернак и указала два схрона. Пастернак на основании показаний Базюк был арестован.
В конце марта месяца 46 г. старший второй группы Краснянского РО МВД «Ромко» Смолий Василий и боевик Дидух в с. Скварява зайдя в дом гражданки Смолий […] оба ее изнасиловали, а после этого уходя забрали ряд носильных вещей.
По получении данных о совершении спецгруппой боевиками указанных выше преступлений обе спецбоевки были распущены, а руководитель боевки «Ромко» Смолий Василий и боевик Дидух преданы суду и в настоящее время осуждены.
Спецбоевка «Помста» под руководством Иванюка с октября месяца 1945 г. уничтожила 39 бандитов, 4 бандитов задержала а по данным боевки 60 бандитов арестовано и предано суду.
Учитывая положительные результаты в работе Иванюка и уч. уп. Гурского мною было принято решение к уголовной ответственности их не привлекать, разрешив взыскать в дисциплинарном порядке.
Со своей стороны учитывая прошлое и настоящее положительной работы уч. уп. Гурского и боевика Иванюка, который нами переброшен в Глинянский район, ходательствую Иванюка и Гурского суду Военного трибунала не предавать.
Нач. УМВД Львовской области Грушко».

Читати також:  Залишенець Іван Філь - останній учасник ОУН Глинянщини

Загалом же за цими ж даними спецбоївка: «убила 16 бандитов, 42 захватила в плен. В числе убитих комендант боевки СБ -1, кущовий проводник ОУН -2, станичних -2, боевиков СБ -3, связних куща -1. Трофеи: автоматов -9, винтовок -8, пистолетов -9, гранат -11, патронов более 2000, полевая сумка с документами и другие документи».
Дещо уточнено, на підставі документів, жертв спецбоївки подає історик Михайло Романюк:
18 жовтня 1945 р. у с. Вільшаниця вбитий стрілець надрайонної боївки СБ «Калина»;
24 жовтня 1945 р. у с. Митулин вбитий станичний Петро Гнатів – «Марко»;
17 листопада 1945 р. у с. Трудовач вбитий учасник надрайонної боївки СБ Петро Дмитрейко – «Гора».
12 грудня 1945 р. у с. Петричі вбитий кущовий провідник ОУН Андрій Романюк – «Дубовий».
В ніч на 15 грудня 1945 р. у с. Скварява вбито двох повстанців, серед яких опізнаний колишній солтис Дмитро Бобрик 1891 р.н. 29 грудня 1945 р. на основі отриманих даних від агента «Борисової» північніше села Стінки був виявлений схрон, у якому вбито 4-х повстанців, серед яких опізнані двоє – стрільці надрайонної боївки СБ Григорій Костів – «Сидір» та Степан Костів – «Граб».

До правди треба сказати, що спецбоївка Іванюка не була, що так сказати, «асовою», траплялись й більш «крутіші».

Колишній Краснянський район Львівської області, особливо південна його частина, покрита великими лісовими масивами. Саме тут концентрувались великі відділи УПА та різні підпільні оунівські осередки. Станом на осінь 1945 року, коли було сформовано спецбоївку НКВД під керівництвом Іванюка, відділи УПА, по суті, були у стадії розформування, однак справно продовжувало діяти націоналістичне підпілля.

Попередження і помста

Очевидно, що Служба безпеки ОУН «полювала» за Іванюком та учасниками його боївки. Бо доходило до того, як повідомлялося у звітах ОУН: Іванюк забороняв селянам святити паски.

Отже наперед оунівці, очевидно, старались напоумити зрадника:

«Того недільного дня запам’ятався Володимиру Іванюку – листоноша приніс невідомий лист:
– Службове!
– Ти звідки знаєш, що службове? – Розглядаючи конверт, запитав Володимир.
– Ще б не знати. Адже адрес-то на машинці видрукуваний … Втім, хто знає …
Надруковано на машинці було і сам лист. «Підлий зрадник! .. – Говорилося в ньому. – Ти продався, скільки тобі заплатили? .. Але не забувай і про розплату, вона буде страшною..». Далі він не став читати. Порвав лист, викинув.
Бісяться вороги. Але Володимира їм не залякати!
Такі ж листи почали отримувати і інші комсомольці».

І помста ОУН не забарилась. Першим із «групи» Іванюка «пішов» В. Болюбаш.

«А через кілька днів … щільний, сутулуватий чоловік в формі лейтенанта переступив поріг сільради.
– Добрий вечір, дільничного міліціонера Болюбаша можна бачити?
– Це я, – підвівся з-за столу Василь.
– Негайно збирайтеся, є важлива справа.
Вони вийшли на безлюдну вулицю. Було вже темно. Лейтенант йшов попереду. Болюбаш порівнявся з ним. Той, не кажучи ні слова, звернув на вузьку, порослу густим чагарником, доріжку, що веде до греблі. Не встиг Василь зробити по ній і декількох кроків, як раптом чиїсь міцні руки схопили його.
Він спробував вирватися, але тут же відчув на шиї бандитський зашморг …
Тільки тепер Болюбаш зрозумів, що це була провокація, зрозумів, ким був цей невідомий йому «лейтенант» …
Іванюк з Гаврилівим, іншими ястребками кілька днів шукали, прочісували навколишній ліс вздовж і поперек – марно. Тіло товариша вони так і не знайшли».

Про діяльність Іванюка, після переведення у сусідній Глинянський район, на даний момент відомостей мною не віднайдено, але, очевидно, що, по аналогії, діяв за подібною схемою, як і в Краснянському районі.

Смерть зрадника Іванюка

Поставити свинцеву крапку у діяльності зрадника дійшло аж у серпні 1947 року. Коротко про це ідеться у підпільних звітах ОУН: «6.VIII. [1947 р.] в с. Трудовач виконано атентат на учасників комсомольських зборів району, які тут відбувалися. Вбито 6 комсомольців. Між ними – провокатора Іванюка Володимира (пс. Юр) – найбільшого терориста Краснянського району…».

Більш детально про це ідеться в інформації львівського обкому КП(б)У.

«7 августa 1947 гoдa в клyбe селa Тpyдoвaн Kpaснянскoгo pайoнa вo вpемя прoведения кoмсoмoльскoгo сoбpaния сeла, гдe пpисyтствoвалo 15 кoмсoмoльцeв, бандитaми сoвеpшен теppopистичeский aкт, в pезyльтaте кoтopoгo убитo 5 и pаненo 6 кoмсoмoльцев.
Tеppopистический aкт, сoвеpшенный над кoмсoмoльцaми села Тpyдoвич, вызван проведением глубокой политико-массовой работы среди населения и усиления борьбы с бaндитизмoм в pайoне, в результате чего действующей в районе спецбоевкой убито около 100 бандитов и арестовано более 400 пособников, действующих на территории Краснянского района.
Селo Тpyдoвич нaхoдится oт pайoннoгo центpa нa paсстoянии 20 килoметpoв, paспoлoженонo в лесистoй пeресечeннoй мeстнoсти, имеет,165 двopoв, из кoтopых: 19 кoлxoзных, 72 6eдняцкиx, 70 сepeдняцких, 12 зажиточных крестьян и один двор кулацкий.
До прихода частей Советской Армии в 1944 году в лесу, прилегающим к селу Трудовач, находилась школа «УПА». Из этой школы впоследствии были организованы банды главарей «Летуна», «Лапайдуха» и «Малиновского». Само село являлось центром надрайонного «провода» ОУН с прикрывающей его бандбоевкой СБ «Игоря», – «Олега».
Большинство участников УПА с приходом Советской Армии легализовались и работали в своем хозяйстве, поддерживая связь с бандитами.
В селе в настоящее время имеется подпольная националистическая организация женской сетки, в которой насчитывается 7 человек. С получением сообщения о терррористическом акте в селе Трудовач, обкомом КП(б)У в тот же день было проведено заседание бюро обкома партии, где было установлено, что начальник РО МГБ Краснянского района тов. Воробев был вовремя информирован о готовящемся террористическом акте, однако на это не реагировал и никаких мер к его предупреждению не принял. Решением бюро обкома КП(б)У тов. Воробьев предупрежден о его ответственности за вскрытие и ликвидацию бандбоевки, если им не будут приняты к этому все необходимые меры, он будет снят с работы и исключен из партии.
Бюpo oбкoма KП(б)У oбязaлo начальникoв oблaстных yпpaвлeний MГБ, MBД тт. Bopoнинa, Тpy6никoва командировать в Kpaснянский pайoн гpyппy опытных чекистских работников и принять меры к ликвидации действующей бандбоевки.
На второй день в Краснянский район выехал секретарь обкома партии тов. Грушецкий, который на месте ознакомился с положением дела, обстоятельствами совершенного бандпроявления, дал практические указания по ликвидации бандбоевки и наведения порядка в районе.
Принятыми мерами по вскрытию террористического акта над комсомольцами установлено, что бандпроявления совершено бандитами из боевки районного «провода» ОУН «Андрея» под руководством Костив[а] Петра, псевдоним «Гай».
Краснянским РО МГБ и облуправлением МГБ под руководством полковника тов. Фокина в результате агентурно-оперативных мероприятий арестовано ряд лиц, подозреваемых в бандпособничестве. В результате проверки выявили и арестовали 6 непосредственных участников террористического акта…».

Читати також:  Слідство в НКВД вели садисти – спогади жертв

Серед загиблих, як розповідає Пєтрєнко, були: «Завідувач клубом, колгоспниця, секретар райкому комсомолу, дві вчительки і він, перший чекіст Трудовача».

Петро ГНИДА

Джерела:

ДАЛО, ф.П-3, оп.1, спр.441, арк.146-147.
ДАЛО, ф.П-3, оп.1, спр.216, арк.101.
Н. Петренко. «Шесть огней». Збірник «Безопасность Родины храня», Каменяр, 1988 р. (переклад на українську: http://um.co.ua/10/10-19/10-190253.html).
М. Романюк. Боротьба органів радянської влади проти підпілля ОУН на відділів УПА Золочівської округи (1944-1946) // Збірник наукових праць Рівненського державного гуманітарного університету. Випуск 23, 2012, с. 7, http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/apvtvi_2012_23_28.pdf.
Літопис УПА, Нова серія, Т. 24, с. 212, 298-299.
Літопис УПА, Нова серія, Т.5, сс. 401-402, ЦДАГО, ф.1, оп.23, спр.4972, арк.152-155, оригінал.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.