Отримав нині вночі добірку поезій від Марії Шунь і взявся писати про неї коротеньку передмову для сайту, немов про якусь незнайому для читацького загалу у Львові і в Україні особистість. Але спохопився. Річ у тім, що хоч Марія і живе вже багато років у Нью-Йорку, вона усе ж примудряється не зникати із нашого культурного простору. Вона друкується в Україні, приїздить на осінній книжковий форум до Львова, береться за власні видавничі проекти. А часом ще й збурює місцеву громадськість ініативами на кшталт порятунку львівської Полтви, про існування якої багато “нових львів’ян” вже мабуть і не здогадуються…
Та водночас Марія Шунь тепер є помітною особистітю, поеткою українського Нью-Йорка. І духовні пейзажі цього міста сьогодні проглядаються у її творчості так само чітко і глибоко, як колись і львівські.
Читаємо разом.
ЗЕМЛЯ
люди накачали її собою
наче губи ботоксом
досвітками та вляганнями
вона ж носить їх
за своїм поясом часовим
ключі роздаючи їм
під лелеку готельного
вона у квітковій піжамі
готелями не вилазить
із зелені
нагістю із купалень
затиснувши її між своїми губами
турист
по дорозі у вечір заїде у МАК
розпаркує валізи
з квартирними кресленнями
по свій кут і овал
та обломить пунктир
об той бік де побічне
на лінійку вже ліпиться
витрусить чижа
із кори головного мозку
а потім двері
уже надбіглі
у пуховий сон пропустять
того чижа
пожене він той пух
там де МАКар телят пасе
поміж гаражем для них
та кульбабою – фабрикою
подушок
земля вкладається
поруч із ним
на нову подушку
опісля квіткової купелі
а світ МАКаренковий
чотири воли пасе
край дверей
туристичного креслення
уздовж
її тіла
ДЕРЕВНІ ПАРАЛЕЛЬКИ
гальваніка дерев
виліплює наперсток
жінки-шовкопряди
насилюють весь індо-китай
повздовж гайвеїв
усміхнених американських міст
вони
почеплюють місяць рогатий
на шапку-силянку
щонайкращого вершника-молодика
із набіглих щитків доріг
-з пачкою Мальборо у руках
житні ворожки долю
колують дівам
із небесними голограмами на чолах
на вид Мальборо-молодика
падає птах-пустовіт
в ноги дівиці-дзвіниці–
сідай на мої крила
повезу
а та
його сріблом у пупок вкручує
та татуює себе півмісяцем
-місцеві ковбойки
вперто ведуть авта
бога увінчано
із навпіль
колосяться статуї
роджениць
на новий хліб і сіль
сміятися гортанно
як весь орієнт
на новий виднівок на новий світ
з-під деревних шат
і Pizza-huts
“HELLO,I LOVE YOU”[1]
вулички в бігудях тротуарів
дивачні вогники
називають себе людьми
і черкаються між собою
у віскі-барах[2]
а двері чекають на
незнаного солдата[3]
котрий чигає на сонце[4]
спалити на ньому
свій тяжкий військовий жаргон
о мій-мій-мі
вони загубилися у бігудях вуличок
ці сварливі жінки
вічно плутаються у дверях
двері падають на жінок в проходах
не могли вистояти
жінки нападають на вуличку вогниками
вона загоряється каштанами
бігуді поціляють
у заснулого солдата
безіменної вітчизни дверей
сонця не дочекався
о мій-мій-мі
скільки мені ще тих дверей долати
аби пережити
берегову музику
до котрої я пришвартувалася
скоюю напад на
водія прибережних вуличок
видряпую
своє п р о т и
йому на правому плечі
троянда там є запечена
він обзиває мене Проклою
порушницею
правостороннього спокою
а у тому спокою
по сто кімнат
половина вікнами на північ
половина на південь
а двері на одну семафорну вулицю
а мені так хочеться
наїсти того спокою
і бути найсмілившою
солдаткою
дверей та сонця
наївно я
починаю співати
разом із The Doors
акупунктура звуку
графить моє обличчя
таке далеке до сонця
“О візьми гайвей[5]
до закінчення ночі”
і прибудь
і ми розіб’ємо разом
ці прибережні двері
і ми розіп’ємо разом
джин гайвею
а штангісти вулицю
понесуть на раменах
вона вся у вогниках
в бігудях тротуарів
десь поділася
я
у них
ЦЕНТРАЛ-ПАРК
У Черепашому озері Централ-парку
відбивається кришталевий[6]
Український інститут Америки
тінь від нього повзе навскіс
Централ-парк з голови до ніг
оповитий
“шкірою зеленої жаби”[7]
повільно розтягує спину
як перед стрибком
в Черепаше озеро
воскові фігурки мадам Тюссо
функціонують виключно
в лататтєвому режимі
комусь на нерв наступила
тінь індіанського мокасина
а на всіх зайшлих падає
місцева сітка Гармана
в ній заплуталися усі
прийшлі воскові генераліссімуси
та попи в італійських чоботах
(з воску)
індіанський мокасин
від них виявився спритнішим
та
пророслим у час
час працює на його просту
майже вимерлу мову
на маленькі мокасинчики
світ у чоботах він давно вже хворий
від міжнародних зносин
зафутболений
зношеними Версаче
два розірвані світи його
чоловічий жіночий
випили весь “Абсолют”
в аеропортному небі Да-Вінчі
італійським чоботом
із м’ячем
світові музеї
вже не в змозі
їх вивищити в ціні та цноті
ціна падає
цнота в словники не вміщена
музей-Метрополітен із Черепашим озером
та Опера-Метрополітен
доводять усім свою м е т р о в і с т ь
але пледам та коцикам
літнього сезону(нью-йоркери опалюються
на рекламних щитах)
трава миліша аніж вони
і ніс втуплений в метр
чистої землі
і тиша що пригоряє
швидким хот-доґом
від опери є миліша
Абсолют чоловічо-жіночий
молиться до мокасинних гаїв
Черепаше озеро
горде зі себе
що воно так довго
доходило до свідомості світу
до Абсолютного Кришталю
СІКХ-ІНДУС (схематичне зображення)
Йому гностики наносили
багато гостинців-доріг –
вискакують з його
смаглої усмішки.
І заграють з усіма,
хто вище
до сонячної розвилки,
до золотистого фантика
із коробки Делі,
із кавового денця
Мохенджо-Даро.
На голові у нього
жіноча бабетка,-
він мусить її стерегти,
щоби чоло не втікло,
а так,- жінські форми його осідлали,
за ним діти
горою,
щебечуть до
його гностиків стареньких,
його усмішка
розчиняє
для них цукор у молоці
до кави,
для ще одної
гностичихи
з коробки Делі…
REGO–PARK
під поклажею ІА[8]
топчуться ішаки історичні
із перськими віжками
і вся Russia
і вся Азія дотична
у самоварі
на одному Квінс-бульварі
пробіжками
там зустрілися ліжками
в них бухарці
радісно моґандишаться
під вечірній свій моціон
а на господарці
лиш надбиті ночі шкарлупою із яєць залишаться
і надпиті світанки в унісон
їхня релігія з казана плову
а їх багато
із зірок давидових
та “чё” та “кльово”
та колін фламенко
та одного на всіх халату
і фарсі-сленґу
…
і зірка
після відвідин бухарця
свій халат відпирає
свій фартух вивітрює
казани відшкробує
і ненавидить всі килими
собою виткані
бо всі червоні
мов казка
про Алі-Бабу Лєніна
та синій ніс джина-аладина
під ІА
============
[1] тут і надалі використано назви пісень групи “Двері”(“The Doors”)
[2] The Doors –“WHISKY Bar-Alabama Song”
[3] The Doors – “Unknown Soldier”
[4] The Doors – “Waiting For The Sun”
[5] The Doors –“ Take The Highway To The End Of The Night”
[6] перегра прізвища президента Українського інституту Америки Ярослава Криштальського
[7] так індіанці називають $доларовий папірець
[8] ІА(абрв.)-Інформація та Аргументи