Ці люди на перший погляд повелися, як ідіоти. Але вони змінили світ у великих масштабах настільки, що це відчувається й сьогодні. Вони змінили долі цілих націй, запустили ланцюгову реакцію, яка призвела до незліченних смертей, а іноді їхні помилки призводили до століть переслідувань і расової ненависті.
Але тут є і світла сторона. Іноді історія змінювалася не на гірше, а на краще. Важлива річ щодо помилок полягає в тому, що ми вчимося на них, і іноді людям потрібна велика помилка, щоб сісти, звернути увагу та сказати: «Зачекай… ми можемо це виправити».
Чому Людовик XVI і Марія Антуанетта втратили свої голови
Французька революція була кривавим періодом в історії Франції, коли (згідно історії) заворушення призвели до великої кількості практик з гільйотиною. Король Людовік XVI здійснив останню поїздку туди в 1793 році, Марія Антуанетта пішла за ним через кілька місяців, і Франція змінилася назавжди.
Їхня смерть започаткувала правління терору і призвела до тисяч страт і піднесення Наполеона. Але ось у чому річ — їм взагалі не треба було вмирати, і, мабуть, не довелося б, якби Людовік XVI не ухвалив цілу серію безглуздих рішень.
Смітсонівський інститут стверджує, що все почалося, коли тисячі людей штурмували Бастилію у липні 1789 року, щоб отримати зброю. У жовтні вони схопили королівську сім’ю і провели її до Тюїльрі. Але що важливо — їх не замкнули. Людовік та Марія Антуанетта могли вийти за двері у будь-який час, але вони цього не зробили. Лише приблизно через два роки вони нарешті втекли, але спланували свою втечу досить непрактично.
Вони подорожували разом у великому, помітному візку, навантаженому такими речами, як повний обідній сервіз і винна скриня. А ще Людовік відіслав єдину людину, яка, ймовірно, могла б їм допомогти: коханця його дружини, графа Акселя Ферзена.
Не дивно, що королівські особи були схоплені та супроводжені назад у Тюїльрі після того, як їх легко впізнали дорогою. (У них було погане маскування і схильність до спілкування.)
Потім Ферзен організував втечу за допомогою короля Швеції. Він проник у палац і провів з Марією день, поки Людовік знову не відіслав його. Після цього король був відправлений на гільйотину приблизно за рік.
Колумб, який був поганим у математиці, «відкриває» Новий Світ
Тепер всі знають, якою жахливою людиною був Христофор Колумб, і з чого почалося його прибуття в Новий Світ. Але він опинився там спочатку тільки тому, що був поганий у математиці і припустився помилок у своїх навігаційних розрахунках, що дало йому трохи додаткової переконливої сили, коли справа дійшла до отримання фінансування для його подорожей.
IEEE Spectrum розглянув, наскільки поганою була математика Колумба, почавши з розрахунків широти. У той час як стародавній математик Ератосфен вигадав стандарт, згідно з яким 1 градус широти складав близько 59,5 миль, Колумб вирішив, що йому більше подобаються висновки середньовічного географа з Персії. Альфраганус вважав, що 1 градус становив 56,67 миль, і це не така вже велика різниця, так? Тільки Колумб забув, що для перського географа «миля» була арабською милею, яка перекладалася як 7091 фут. Ератосфен працював з римською милею, яка становила 4856 футів. Це велика різниця, і він ще не закінчив.
Потім Колумб змішав числа та відстані дослідників від Птолемея до Марко Поло, додав трохи своїх власних оцінок та повністю зіпсував місце розташування Індій. На той час, як він закінчив, його розрахунки мали вражаючу похибку в 58 відсотків, але вони звучали добре, і він отримав фінансування і подався «відкривати» Америку.
Поганий переклад усе ще створює проблеми в Новій Зеландії
У 1840 році представники 125 000 маорі та близько 2 000 поселенців, які проживали в Новій Зеландії, підписали Договір Вайтангі. Теоретично це мало захищати права маорі, встановлювати керівні принципи для торгівлі та місіонерської діяльності та утримувати інші нації від порядкування у країні. Проте була величезна проблема. Англійці підписали англомовну версію договру, яка означала не зовсім те саме, що версія мовою маорі, підписана корінними народами.
За даними New Zealand Tourism, у договорі було три статті, і в останніх двох були серйозні проблеми з перекладом. В основі лежить суперечка про те, чи дає договір британському уряду повний суверенний контроль над землями маорі. У британській версії сказано, що так, але маорійський переклад договору припускає, що британці повинні використовувати землю, а не керувати нею. Ця величезна невідповідність призвела до того, що 19 століття перемежовувалося війнами за права на землю. Проблеми тривали десятиліттями. І навіть незважаючи на те, що в 1975 році були зроблені спроби прояснити договір, ці проблеми все ще тривають.
Ервін Роммель повертається додому не того дня
Ервін Роммель — цікава особистість, один із найплідніших командирів нацистської Німеччини та людина, яку Міжнародне товариство Черчілля назвало «цілком порядною людиною», в основному за його схильність ігнорувати багато найжахливіших наказів Гітлера (а також за те, що він не повідомляв про змову 1944 року проти фюрера). Він був нібито блискучим генералом, таким швидким, таким цілеспрямованим і таким ефективним. Він також мав бути в Нормандії в день “Д”.
У дні, що передували вторгненню союзників на узбережжя материка, він вирушив на полювання на оленів, а також поїхав до Парижа, щоб купити взуття на день народження своєї дружини. Подивившись на таблиці припливів і шторми, що наближаються, він вирішив, що союзники, ймовірно, не намагатимуться перетнути Ла-Манш за таких несприятливих умов. Замість того, щоб залишитися на тому місці, що дуже швидко стало передовою лінією війни, він вирушив додому до Німеччини на день народження своєї дружини 6 червня.
LA Times повідомляє, що він перебував у своєму заміському будинку в Німеччині, коли почув про вторгнення. Він дістався Нормандії так швидко, як тільки міг, але один з найплодючіших генералів Німеччини був фактично виведений з бою, натомість був присутнім на святкуванні дня народження.
Читайте також: Український вчений Агатангел Кримський володів майже 60 мовами
Голландські торговці не вражені Австралією: залиште її британцям
У 1770 році Джеймс Кук оголосив Австралію власністю Великобританії, і ми всі знаємо, як добре це спрацювало для всіх, хто там живе. Однак він не був першим європейцем, який ступив на континент, і якби не його безглузда недалекоглядність, Австралія могла б стати голландською колонією.
За даними Національного музею Австралії, голландський дослідник Віллем Янсзон був насправді першим європейцем, який встановив офіційний контакт із Австралією. Він висадився там в 1606 на кораблі, який був частиною голландської Ост-Індської компанії. Провівши деякий час вздовж торгових шляхів VOC в Азії, він був відправлений на місію з дослідження значною мірою невідомої південної ділянки суші, щоб з’ясувати, чи зможуть голландці видобути там якесь золото чи ресурси. Їх там не було, але були деякі цілком зрозумілі ворожі корінні народи, які змусили їх двічі подумати про все це.
Сьюзан Брумхолл, професор історії в Університеті Західної Австралії, каже, що не всі голландці вважали цю ділянку землі непотрібною. Деякі із них виступали за використання Австралії як свого роду колонії-перевалочного пункту на торгових шляхах Європа-Азія. Інші говорили, що це було майже ідеальне місце для виноробства. Чиновники Голландської Ост-Індської компанії не були у цьому переконані, відтак залишили весь континент напризволяще.
За матеріалами Grunge
