Як насправді утворилася Земля: нова гіпотеза спростувала старі уявлення

Хочете дізнатися щось смішне? Ми насправді не знаємо, як утворилася наша планета. У нас є широке загальне уявлення про це, але дрібніші деталі розгадати набагато складніше.

У нас є модель, яка наразі вважається найбільш імовірним поясненням: Земля утворилася в результаті поступового зрощення астероїдів. Однак навіть тут є деякі факти про формування нашої планети, які важко пояснити.

Нова стаття, яка поєднує експерименти з моделюванням, виявила новий шлях формування землі, який набагато точніше відповідає її характеристикам.

«Суть переважаючої теорії в астрофізиці та космохімії полягає в тому, що Земля утворилася з хондричних астероїдів. Це відносно невеликі, прості блоки каменю та металу, які утворилися на ранніх етапах Сонячної системи», — сказав планетолог Паоло Соссі з ETH Zurich у Швейцарії.

«Проблема з цією теорією полягає в тому, що жодна суміш цих хондритів не може пояснити точний склад Землі, яка набагато бідніша легкими, леткими елементами, такими як водень і гелій, ніж ми очікували».

Тож Соссі та його колеги вирішили дослідити іншу можливість: породи, які об’єдналися, щоб утворити Землю, були не хондричними астероїдами із загальної орбіти навколо Землі, а планетезималями. Це більші тіла, «насіння» планет, які виросли до розмірів, достатніх для того, щоб мати диференційоване ядро.

«Динамічні моделі, за допомогою яких ми моделюємо формування планет, показують, що планети в нашій Сонячній системі формувались поступово. Маленькі зерна з часом виросли в планетезималі кілометрового розміру, накопичуючи все більше і більше матеріалу завдяки гравітаційному тяжінню», — сказав Соссі.

«Більше того, планетезималі, які утворилися в різних областях навколо молодого Сонця або в різний час, можуть мати дуже різні хімічні склади».

Вони провели моделювання N-тіл, змінюючи такі дані, як кількість планетезималей, за сценарієм «Grand Tack», за яким дитя Юпітера наближається спочатку до Сонця, а потім знову повертається до свого поточного положення.

Згідно з цим сценарієм, рух Юпітера в ранній Сонячній системі мав надзвичайно тривожний вплив на менше каміння, що оберталося навколо, розсіюючи планетезималі у внутрішній диск.

Симуляції були розроблені для створення внутрішньої Сонячної системи, яку ми бачимо сьогодні: Меркурій, Венера, Земля та Марс. Команда виявила, що різноманітна суміш планетезималей з різним хімічним складом може відтворити Землю такою, якою ми її бачимо сьогодні.

Це відкриття може мати важливі наслідки не лише для Сонячної системи та розуміння різного складу кам’янистих планет у ній, але й для інших планетних систем в галактиці.

Дослідження команди було опубліковано в Nature Astronomy.

Прокрутити вгору