Гроші ходять за пацієнтом? А дзуськи!

Уляна Супрун про антибіотики

Я справді тішуся, що у Міністерстві охорони здоров’я зруйнували корупційні схеми. І що Ольга Богомолець не збудує цього року моїм і вашим коштом собі новий замок, а вибрані посередники не продаватимуть ліки у 5-10 разів дорожче від їх ринкової вартості.

Я тішуся, що сімейні лікарі отримують вже нині гідну зарплату – 15-18 тис. гривень. Сам хотів би таку мати.

І дуже радію, що гроші на лікування повинні тепер, буцім, “ходити за мною” – тобто до тих установ, у яких я мав би шукати собі необхідну медичну допомогу.

Але правда така, що ті гроші нікуди не ходять.

Чому мій лікар, поставивши діагноз, наприклад, складної ангіни, не може скерувати мене до лікаря-лора, і гарантувати, що його допомога буде оплачена з тих грошей, які, за словами реформаторів, мали б “ходити за мною”?Чомусь не може. Відтак лікаря я знайшов і “домовився” про лікування з ним самостійно.

Чому ті гроші не “пішли за мною” минулого тижня, коли в мене розболівся зуб і я записався на прийом до стоматолога?
І чи підуть вони за мною, коли я потребуватиму значно більшої і складнішої меддопомоги?

Наразі медична реформа нічого не змінила у моїх стосунках з українською медициною. Окрім приємного спілкування із сімейним лікарем. Але цього мало. До біса мало!

Як і в попередні 27 років, за всі необхідні медичні послуги я і моя родина продовжуємо платити із власної кишені. І кінця-краю тому не видно.

Тому хвала реформаторам. Але, сучі діти, зробіть нарешті, щоб наші гроші не витрачалися лише на зарплати сімейних лікарів.

Василь ТЕРЕЩУК

Прокрутити вгору