З висоти всього 295 кілометрів над поверхнею Меркурія, космічний апарат BepiColombo, місія Європейського космічного агентства (ESA), зафіксував вражаючі зображення цієї маленької, але дивовижної планети. Це була його фінальна подорож до найближчої до Сонця планети перед початком основної місії у 2027 році.
На цих фото Меркурій постає як світ крайнощів. Кратери, що завжди залишаються в тіні, межують із ділянками, які постійно палають під нещадним сонцем. У цих затінених місцях, як вважають вчені, може ховатися лід — слід загадкового минулого планети, що може пролити світло на її історію і майбутнє.
“У найближчі тижні команда BepiColombo буде наполегливо працювати, щоб розкрити якомога більше таємниць Меркурія за допомогою даних із цього прольоту,” — заявив провідний науковець місії Geraint Jones на щорічній пресконференції ESA 9 січня.
Місія, яка змінить наше уявлення про Меркурій
Запущений у жовтні 2018 року, BepiColombo має дослідити магнітне поле Меркурія, його рідкісну атмосферу та поверхневі структури. Це допоможе відповісти на питання, які давно хвилюють науковців: звідки береться магнітне поле? Чому на планеті так багато вуглецю? І чи дійсно Меркурій повільно стискається?
Попри те, що основна місія стартує лише у 2027 році, кожен із шести гравітаційних маневрів уже дав безцінну інформацію про найменш досліджену планету Сонячної системи.
Світ крайнощів
Меркурій — це космічний парадокс. Розміром лише трохи більший за наш Місяць, він обертається в середньому на відстані 58 мільйонів кілометрів від Сонця. Температура на його поверхні вдень сягає нестерпних 430 °C, а вночі падає до -180 °C. Атмосфера Меркурія — це лише тонкий шар газу, який постійно оновлюється через удари метеоритів і сонячний вітер.
Але таємниці ховаються не лише на поверхні. Під корою планети можуть бути родовища вуглецю, можливо, навіть у вигляді діамантів, та механізми, що підтримують її магнітне поле.
Вулкани, кратери та історія Меркурія
Одна з найцікавіших знахідок BepiColombo — вулканічний регіон Nathair Facula. Він зберігає сліди найбільшого відомого виверження на Меркурії, центральний отвір якого має діаметр 40 кілометрів. Неподалік знаходиться кратер Fonteyn, якому лише 300 мільйонів років, що робить його одним із наймолодших на планеті.
У 2026 році BepiColombo повернеться до Меркурія, щоб розділити два наукові модулі: Mercury Planetary Orbiter (ESA) і Mercury Magnetospheric Orbiter (JAXA). Вони будуть збирати дані з різних висот і кутів орбіти, але жоден із них не наблизиться до поверхні так близько, як під час цього останнього прольоту.
На порозі відкриттів
Нові зображення, отримані під час місії, разом із попередніми даними малюють картину планети, чия поверхня повільно тьмяніє з часом, але все ще оживає через метеоритні удари та вулканічну активність. У міру того, як BepiColombo готується до основної місії, наша картина цієї пекельної планети стає все більш деталізованою.
Меркурій, можливо, маленький і самотній у своїй близькості до Сонця, але він точно має чим нас здивувати.
