Два тижні на Пісочному

Човни на ПісочномуДва тижні на Пісочному минули, як один день. Три години за кермом – і ось вже Шацьк. А за ним – густий сосновий бір і синє дзеркало озера. І жодних тобі перельотів, нервових очікувань в аеропортах, куняння на валізах, кацапні і ватників у ролі сусідів на пляжі та у готелі.

Ми мали два тижні сонячних днів. Мабуть, нам просто пощастило. Бо літо на Волині, здебільшого, примхливе. Але цього разу воно було поблажливим до нас. І вода під час ранкових купань перед сніданком була такою ж теплою, як і наприкінці дня.

Смачна кухня, інтелігентні товариство та оточення (до того ж, винятково українське) тільки додавали гарного настрою. А вечірні посиденьки під соснами закінчувалися, як правило, нічним походом до озера – для споглядання зоряного неба. Бо у Львові воно завжди “засмічене” світлом і ми його по-справжньому не бачимо.

Ми покинули Пісочне у День Незалежності. Їхали на Львів, а назустріч нам рухались колони легкових авто. Українці ще поспішали на шацькі озера, щоб упіймати літо, яке вже утікало, хоч би за хвіст.

Ранок на Пісочному
Ранок на Пісочному

Пісочне

Пісочне, пляж, жінки
– Дівчата, час випити дрінк.

Метелик

 

Читайте також: Русалки з Дунаю

Василь Терещук

Прокрутити вгору