Ордовицьке та девонське масові вимирання, що відбулися приблизно 445 мільйонів і 372 мільйони років тому відповідно, знищили більшість видів, які населяли Землю в ті епохи.
Ці події корелювали зі значним зменшенням озонового шару, що привело вчених до гіпотези про можливий вплив наднових на земну біосферу.
Зв’язок з надновими
Дослідницька група на чолі з астрофізиком Кінтаною з університету Аліканте в Іспанії виявила потенційний зв’язок між цими катастрофами та вибухами наднових, провівши перепис масивних зірок типу OB у радіусі одного кілопарсека (приблизно 3260 світлових років) від Сонця.
Зірки типу OB мають короткий життєвий цикл, тому їх кількість дозволяє астрономам розрахувати частоту народження та вибухів наднових. У результаті перепису було нараховано 24 706 зірок OB, що дозволило вченим визначити частоту виникнення наднових у галактиці Чумацький Шлях на рівні від 15 до 30 на мільйон років.
Для того, щоб вибух наднової міг завдати шкоди Землі, він має відбутися в радіусі 20 парсек (приблизно 65 світлових років). Виходячи з отриманих даних, вчені оцінили частоту таких подій у 2,5 на мільярд років. Ця частота може пояснити масові вимирання пізнього ордовика та девону.
Читайте також: Космічний телескоп Джеймса Вебба виявив свою першу супернову
Поточна безпека
На щастя, наразі поблизу Сонячної системи немає зірок, які можуть незабаром вибухнути як наднові. Хоча червоні гіганти Антарес і Бетельгейзе наближаються до кінця свого життєвого циклу, вони розташовані на відстані сотень світлових років, що занадто далеко для впливу на Землю.
Альтернативні тригери
Окрім наднових, існують інші потенційні причини катастрофічних вимирань, такі як зіткнення з астероїдом або масштабна вулканічна активність. Оскільки жоден із цих факторів неможливо повністю контролювати, людству все ще залишається достатньо підстав для екзистенційної тривоги.
Дослідження буде опубліковано в журналі Monthly Notices of the Royal Astronomical Society та доступне на сервері препринтів arXiv.
