Ганді називають батьком Індії, основоположником ненасильницької боротьби за незалежність та душею світу. Він боровся проти ранніх шлюбів, війни між індусами та мусульманами, насаджував принципи мирного вирішення будь-якого конфлікту.
Мохандас Карамчанд Ганді, більш відомий як Махатма Ганді, народився у жовтні 1869 року.
Жив у прибережному місті Порбандар, що в штаті Гуджарат. Його сім’я була бідною та належала купцям. Батько Мохандаса був міністром міста. У родині всі шанобливо ставилися до релігії, завжди підтримували обряди та традиції.
Мати хлопця — Пулітбай – не пропускала жодного богослужіння, займалася читанням релігійної літератури, пропагувала вегетаріанство, дотрималась найсуворішого посту і принципів самозречення. Завдяки їй юний Мохандас увібрав в себе ідеї індуїстської релігії, яка допомогла сформувати його світогляд і створити неповторну особистість майбутнього “батька нації”.
Історик Єгор Брайлян зазначив, що Мохандас Ганді по праву вважається одним з найбільш відомих прихильників ненасильницького спротиву.
Він здобув юридичну освіту та працював адвокатом у Південній Африці на початку ХХ століття, яка тоді стала колонією Великої Британії, а згодом домініоном.
Після Першої світової війни Ганді повертається до Індії, яка тоді ще перебувала в складі Британської імперії, відмовляється носити європейський одяг.
У міжвоєнний період активізується національно-визвольний рух в Індії, яка була мультинаціональною та мультирелігійною територією, де проживали індуси, мусульмани, сикхи.
“Серед всіх концепцій боротьби з британцями Ганді запропонував боротися ненасильницькими способами. Наприклад, коли Лондон підняв податок на сіль, Махатма зібрав багатотисячний натовп та пішов викопувати сіль на березі Аравійського моря. Бойкот також був вдалою формою боротьби з британським колоніалізмом”, – розповів історик.
Місцева колоніальна адміністрація арештовувала протестантів, проте з часом їх ставало все більше. Махатма Ганді був простою та відвертою людиною, яка змусила рахуватися Лондон з його вимогами.
Всі свої погляди Ганді звів у своїй філософії під назвою сатьяграха.
“Сатяграха полягала в готовності понести біль та страждання заради певної мети та повну відмову від насильства. За цими ідеями, ворог поступово перетворювався на друга”, – додає він.
На думку професора кафедри політології та державного управління Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Оксани Ярош, Магатма Ганді – взірець того, як можна не зраджувати власним принципам і жити так, як пропагував.
“Це велика рідкість, особливо у наш час, де публічні особи, зазвичай, грають якусь роль. Він був революціонером у тому сенсі, що народившись у кастовій Індії, став прихильником ідеї рівності для усіх. Знамениті його думки, що кожний процес проходить п’ять стадій розвитку: стадію загального висміювання, стадію замовчування, стадію обливання брудом, стадію переслідування та перемоги”, – коментує вона.
Вона додає, що для Магатми Ганді надважливим було не саме досягнення мети, а спосіб її досягнення.
“Його “сатьяграха”, що означає “вперто триматися істини”, була тактикою ненасильницької боротьби, пропагувала мирну громадську непокору як кращий спосіб вирішення конфліктів. Комусь можуть здатись дивними, утопічними такі методи спротиву”, – додає експерт.
У 1930 році Ганді написав:
“Я маю намір кампанією ненасильства привернути увагу британського народу, змусити його побачити те зло, яке чинить Індії його держава”.
12 серпня 1930 року розпочався соляний марш, а сіль стала символом свободи, адже нею платили податок. Махатма Ганді йшов 74 дні разом із своїми 78 учнями, подолавши 300 км, виголошуючи промови, де закликав носити національний одяг, заборонити дитячі шлюби, до негріховного життя. І однією із акцій було порушення діючого соляного закону.
“Шлях до свободи Індії виявився довгим, впертим та ефективним. Не завжди спротив був мирним, не можна було усього контролювати. Ганді переслідували і ув’язнювали, загалом був у тюрмі шість з половиною років свого життя”, – зазначає професор.
Англія таки почала переговори з індійським народом, а 15 серпня 1947 року Індія отримала незалежність. Коли 30 січня Ганді вбили, його проголосили Єдиним рятівником нації, який приніс Індії свободу.
2 жовтня, у День народження Махатми Ганді, за резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 15 червня 2007 року відзначається Міжнародний День ненасильства. На резиденції ООН було спущено стяг на честь людини, яка боролась усе своє життя і лишила по собі з матеріального світу тільки окуляри, балахман, мисочку і палички для рису та пару сандалів.
“Махатма Ганді своїм етичним вченням та діями вплинув не лише на Індію, а й на увесь світ, як от на боротьбу з апартеїдом у Південно-Африканській республіці, на світогляд Мартіна Лютера Кінга та багатьох інших”, – додає Оксана Ярош.
На думку урядової уповноваженої з питань ґендерної політики Катерини Левченко, Махатма Ганді відомий своєю ненасильницькою філософією. Один з його висловів – якщо якісь дії по відношенню до себе ви сприймаєте як насильство, то значить вони є насильницькими.
“Такий високий ступінь суб’єктивізації трактування насильства може когось здивувати. Але насправді в такому підході закладено дуже глибокий смисл. Так, є дії або бездіяльність, вислови або ставлення які без будь-яких заперечень можуть бути віднесені до насильства. Побиття, згвалтування, вбивство, катування, руйнування майна тощо. Перелік можна продовжувати”, – розповідає експерт.
Відомо, що 22 вересня 1931 року Махатма Ганді познайомився з Чарлі Чапліном під час свого другого візиту до Великобританії для участі у круглому столі, присвяченому розробці нової конституції Індії.
30 січня 1948 року поблизу свого дому в Нью-Делі трьома пострілами з пістолета, зробленими членом радикальної індуїстської організації Натхурамом Годзе, був смертельно поранений 78-річний Махатма Ганді.