У тонкій сухій атмосфері Марса похмурі дні – рідкісні. Хмари тут зазвичай можна побачити на екваторі планети в найхолоднішу пору року, коли Марс найбільш віддалений від Сонця на своїй овальній орбіті.
Але один марсіанський рік тому – (два земних роки) вчені помітили, що хмари над марсоходом НАСА Curiosity сформувалися раніше, ніж очікувалося.
У цьому році вони були готові приступити до документування цих “ранніх” хмар з моменту їх першої появи в кінці січня. В результаті були отримані зображення тонких хмар, заповнених кристалами льоду, які розсіювали світло вечірнього сонця, деякі з яких переливалися кольором. Такі зображення допомагають вченим зрозуміти, як формуються хмари на Марсі.
Фактично, команда Curiosity вже зробила одне нове відкриття: ранні хмари насправді знаходяться на більшій висоті, ніж зазвичай. Більшість марсіанських хмар парять в небі не більше ніж на 60 кілометрів і складаються з водяного льоду.
Але хмари, які відобразив Curiosity, знаходяться на більшій висоті, де дуже холодно, що вказує на те, що вони, ймовірно, утворилися із замороженого вуглекислого газу або сухого льоду. Вчені шукають підказки, щоб встановити висоту хмар, і буде потрібно більше аналізу, щоб точно сказати, які з недавніх зображень Curiosity показують хмари з водяного льоду, а які – із сухого льоду.
Дрібні хвилясті структури цих хмар легше побачити за допомогою зображень з чорно-білих навігаційних камер Curiosity.
Але по-справжньому сяють кольорові зображення з щоглової камери марсохода або Mastcam. Їх крижані кристали, які спостерігаються відразу після заходу сонця, відображають згасаюче світло, змушуючи їх світитися на тлі темніючого неба. Ці сутінкові хмари, також відомі як «сріблясті» (від латинського «сяюча ніч»), стають яскравішими, коли заповнюються кристалами, а потім темніють, коли Сонце в небі опускається нижче їх висоти.
Ще більш приголомшливими є «перламутрові» хмари.
“Якщо ви побачите хмару з мерехтливим пастельним набором квітів в ньому, це тому, що всі частинки хмари майже однакові за розміром”, – сказав Марк Леммон, вчений-атмосферник з Інституту космічних наук в Боулдері, штат Колорадо. «Зазвичай це відбувається відразу після того, як хмари сформувалися з однаковою швидкістю».
«Ці хмари – одні з найяскравіших речей на Червоній планеті», – додав він. «Я завжди захоплююся кольорами, які з’являються: червоний, зелений, синій і пурпурний», – сказав Леммон. «Це дійсно здорово – побачити на Марсі щось сяюче безліччю кольорів».