Чути власний ритм – половина успіху

Чути власний ритм - половина успіхуЩо заважає нам досягти успіху, бути щасливими тут і зараз? За відповіддю на це питання психолог Ева Сандоваль їздила в Японію до 86-річного майстра Масаакі Хацумі, якого називають одним з останніх ніндзя на землі.

Старий японець упевнений, що ми втратили звичку бути справжніми, оскільки занадто часто підлаштовуємось під думку оточення і діємо за чужими сценаріями. У книзі «Твій внутрішній ніндзя. Мистецтво життя без боротьби» Ева Сандоваль пояснює, чому важливіше чути свій власний ритм.

Виховання змушує нас гнатися за однокласниками, братами і сестрами, сусідською дівчинкою, дорослими, відомими людьми, за тими, хто домігся успіху в житті. Вважається, що діти вчаться говорити в певному віці. І якщо наша дитина цього чомусь не робить, ми вважаємо, що вона відхилився від норми. Ми змушуємо її змінити власний ритм і не враховуємо, що у дитини, можливо, інші пріоритети і вона заговорить трохи пізніше – без тиску з нашого боку.

Альберт Ейнштейн заговорив в три роки. Томаса Едісона вигнали зі школи під приводом того, що він не справляється з навчанням, після чого мати хлопчика сама зайнялася його навчанням. Леонардо да Вінчі відрізнявся особливістю, яку зараз прийнято називати дислексією, а писати норовив справа наліво.

Якщо ми за кимось не встигаємо, це зовсім не привід для занепокоєння: кожна людина на планеті по-своєму унікальна, у кожного свій ритм. Повага до цього ритму означає повагу до самого життя, яке проявляється в кожному з нас, а заодно і наш власний спосіб навчання.

Твоїм порадників правильніше було б висловитися наступним чином: «Якщо будеш діяти по-своєму, ніколи не досягнеш мети, яку я хочу, щоб ти досяг». Ось тепер все встало на свої місця.

Уяви, що ти вирішив стати більш гнучким. Ти знаходиш людину, яка готова навчити тебе, як в позі лотоса торкнутися головою підлоги. Коли, сівши в позу лотоса, ти вперше спробуєш нахилити голову до підлоги, ти сам чітко усвідомиш межу своїх можливостей. Це нескладно, тому що саме тіло тобі скаже: «Все, досить!»

Якщо ж ми не послухаємо своє тіло і станемо чинити всупереч його вимогам, то отримаємо травму. Щось схоже відбувається і зі змінами. Насправді наша система, подібно тілу, теж говорить: «Все, досить!» Однак більшість з нас, підпорядковуючись отриманому в дитинстві вихованню, не звикли прислухатися до сигналів тіла, емоцій, своїм відчуттів та інтуїції. Подібна глухота може призвести до того, що з часом ми побачимо сумний результат нехтування межами.

І якщо ти врахуєш цю межу, це допоможе тобі добитися бажаного, не втрачаючи зв’язок з самим собою.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.