Зрада друга – притча
Жінка розповіла подорожньому про те, що насправді ні він, ні собака не перенесли довгої дороги і померли, а тепер вони потрапили на небеса.
Жінка розповіла подорожньому про те, що насправді ні він, ні собака не перенесли довгої дороги і померли, а тепер вони потрапили на небеса.
Сьомого листопада народився Микола Вінграновський (1936-2004), український поет, прозаїк, кіноактор, сценарист і режисер. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, премії Володимира Вернадського і премії Фундації Антоновичів (США). Народився Микола Вінграновський у Первомайську Миколаївської області. У 1955 році вступив до Київського інституту театрального мистецтва на акторське відділення, продовжив навчання у ВДІКу під керівництвом Олександра Довженка.
Сьогодні день народження Миколи Вінграновського Читати далі »
Отримав нині вночі добірку поезій від Марії Шунь і взявся писати про неї коротеньку передмову для сайту, немов про якусь незнайому для читацького загалу у Львові і в Україні особистість. Але спохопився. Річ у тім, що хоч Марія і живе вже багато років у Нью-Йорку, вона усе ж примудряється не зникати із нашого культурного простору.
Якось боги, зібравшись разом, вирішили розважитися, покепкувавши з людей Один з них сказав: -Давайте щось відберемо у людей? Після довгих роздумів вирішили відібрати в людей щастя. Ось тільки куди його сховати? Перший сказав: -Давайте заховаємо його на вершині найвищої в світі гори. -Ні, ми зробимо людей сильними, хтось зможе піднятися і знайти. І якщо знайде
Із серії “Улюблені українські поети” Сергій ТАТЧИН ВОНА межа, за якою я тебе чекаю, тремка й крихка, “як братерство народів, як єдність націй”. нею іде божий син, а в його руках фляга і штурмова гвинтівка М16. він шепоче: отче, хоч я і сам господь, але смиренно скоряюся перед тобою, щоб наповнити вщерть мої дух і
Василь Терещук Ця брама – ахіллесова п’ята.Дарма пильнує з веж шляхи сторожа.Бо вже не з нами, браття, ласка божа.Загасла сонця свічка золота.Пітьма суха й густа, мов очерет,Тріщить, коли несемо смолоскипи.Вже не пророчать смерть хвости комет,Але мовчать жерці і ворожбити.Наш ворог щез за обрієм ганьби,Неначе пес зализуючи рани.Та голос переможної трубиВрочисто не сурмитиме над нами. Нема
Того дня на Голгофі Розіп’яли трьох розбійників. Варавва помер найпершим, Бо йому милосердно розтрощили коліна. Ісус мився у лазні Пилата, Обмірковував запрошення Відвідати Рим. Марія Магдалина шукала кравчиню, Щоб замовити нові сукні. Учні обідали у шинку Разом з Юдою Іскаріотом. Той мав чим платити. Фарисеї, як гуси, Радісно гелготіли у Храмі: Біда знов оминула Ізраїль!
Літній вечір. Центр Львова. Я утік із вуличного застілля на Вірменській і прямую додому. На проспекті Шевченка заходжу в «Макдональдс», щоб купити кави. Там пригадую, що стара назва пр. Шевченка – Академічна. А далі хтось вмикає спогади. По Академічній, усіма помічені, віті ми і юри ми — шпацеруємо. А назустріч — з голочки — галечки