Press "Enter" to skip to content

Борис Херсонський: “Чому я перейшов на українську мову”

Знову відповідав на питання журналіста, чи не є мій частковий перехід на українську мову акцією політичною або протестною, – пише на своїй сторінці у Фейсбуці письменник із Одеси Борис Херсонський.

Перші вірші по-українськи почав писати в десятому класі. Дуже слабенько. На виправдання можу сказати, що російські вірші, які я писав у той час були не кращі. Зрозуміло, що ніякого політичного напряму ці вірші не мали. А ось вірш (жартівливе) написаний мною в сімнадцятилітньому віці мав суто політичний характер.

Ой, з болота, з очерета
тягне Федір кулемета.
Та хто зна, кого чека –
чи парторга, чи ЧК.

Українську мову я вивчав в школі. Усі мої роки я читав українські книги в самвидаві і класику. У останні років п’ятнадцять перекладав вірші з української на російську. Але часто говорив, що писати по-українськи я ніколи не зможу. Але ось – грянула війна. І думаю, що змусила мене спробувати писати українською мовою емоційна реакція на те, що сталося. Можливо, навіть не на війну, а на те презирство до української мови і культури, з яким я стикався практично щодня. Тож причини, що змусили мене писати по-українськи носили етичний і естетичний характер.
Мене звинувачують, що завдяки цьому я мав якись бенефіти.
Хотів би почути – а власне – які? Ані літературних, ані социальних. Навпаки – мій стан, особливо в Одесі погіршився. Але ж я був до цього готовий.
Загалом скажу, що кожна мова відкриває перед тобою новий світ. Й відкриття цього світу я вважаю найбільшим своім досягненням за останні роки. Й це не потребує ані винагороди, ані визнання. Це унутрішній рух душі. Впевнений – у вірному напрямку.

Довідка з Вікі про автора

Професор Бори́с Григо́рович Херсо́нський — український клінічний психолог та психіатр, поет, перекладач. Кандидат медичних наук. У радянські часи був одним з членів одеського психоаналітичного гуртка, який згодом був офіційно зареєстрований в Україні, як Південно-Українське психоаналітичне товариство, головою якого Херсонський з того часу став.

Один із найвідоміших російськомовних поетів України,[2] автор 15 поетичних книг російською мовою. На початку своєї мистецької кар’єри друкувався в емігрантській пресі, а з 1990-х років його збірки почали випускати видавництва Росії й України. Разом з тим, він займається громадською та політичною діяльністю — був депутатом Одеської міської ради.

Be First to Comment

    Прокоментуйте